Рівно 130 років тому, 5 липня 1887 року, Тернопіль своїм візитом вшанував кронпринц Рудольф Габсбург. Саме тоді місто вперше засяяло від електрики, а подільські килими, представлені на етнографічній виставці, яку організували спеціально для австрійського спадкоємця престолу, стали відомими далеко за межами України.

Вшанувати ті події та відтворити відому етнографічну виставку вчора, 5 липня, спробували у Бункермузі.

- Зрозуміло, що я сам знаю про цю виставку тільки зі спогадів, які лишили наші видатні тернополяни, наші видатні земляки. Зокрема Олександр Барвінський, який був секретарем цієї етнографічної виставки та тоді 20-річний, а пізніше академік, Кирило Студинський, який був учасником хору, котрий виконував кантату на честь прибуття до нашого міста кронпринца Рудольфа, - каже історик, доктор гуманітаристики, краєзнавець Сергій Ткачов. - Зібралась повітова рада, яка складалась переважно із польської шляхти. Єдиним дідичем, хто визнавав себе українцем, був Володимир Федорович, який увійшов в цю раду. А від громадської ради був обраний Олександр Барвінський. Він був обраний секретарем комітету на планування візиту кронпринца до Тернополя. І ось ці два русини Федорович і Барвінський на засіданнях ради повели так політику, що поляки сказали: «Кантата – русинська, співи – русинські, килими – русинські…нам немає, що тут робити!», - встали і вийшли. Таким чином весь комітет по привітанню кронпринца в Тернополі вперше був сформований настільки русинський (український авт. прим.)

Згідно із рішенням комітету по плануванню візиту кронпринца Рудольфа Габсбурга вирішено: запросити на той час молодого композитора Анатоля Вахнянина, щоб він написав урочисту кантату для привітання кронпринца. Її виконували великий зведений хор, диригентами якого були батько Соломії Крушельницької і Денис Січинський.

По-друге, запропонувати 45-м повітам Галичини і Поділля, де жили українці, відправити представників, які б показали свої строї, своє національне вбрання.

Також було вирішено поставити в Старому парку 4 хати, які б символізували і представляли наш край. Перша хатка представляла Надністрянські землі, друга – Надбужанські, третя – Подільські і четверта – Гуцульські (хоч им до гуцулів не відносимось, проте оскільки цей регіон є дуже колоритний і етнографічний, його вирішили також презентувати). Ці хатки були відповідно оформлені.

На завершення привітання кронпринца Рудольфа Габсбурга 25 пар молоді з села Острова і села Березовиці мали виконати обрядові танці.

- 130 років тому в 1887 році зі Львова до Тернополя прибув кронпринц Рудольф. Його любили чехи, угорці і русини, але не любив власний батько, який тримав Рудольфа подалі від себе, подалі від двору. Це була людина, яка рухала цивілізаційний поступ Австро-Угорської імперії, - переповідає історію Сергій Ткачов. - Кронпринц Рудольф був ініціатором проведення електрики в міста Айстро-Угорської імперії. Першим був Відень, другим – Прага, потім Краків і Львів, а п’ятим таким містом став Тернопіль. Коли приїхав кронпринц Рудольф залізницею, все спалахнуло світлом. Спочатку воно з’явилось на вокзалі, потім засяяла вся вулиця Залізнична і світло з’являлось аж до полковничих палат (Листопадова,1 авт. прим.). Креспондентом на етнографічній виставці від газети був Іван Якович Франко. Завдяки його опису виставки, ми маємо майже весь її хронометраж: як ця виставка відбувалась.

Особливо зацікавили Івана Франка килими, презентовані на виставці. Він написав статтю про них, після чого ними зацікавились з Відня. З часом килими, які виготовляли на замовлення в селі Вікно (нині Гусятинський район), почали продаватися і в Відні, і в Кракові, і в Празі. Навіть в Швеції було замовлення.

До слова, кронпринц Рудольф Габсбург започаткував видання ілюстрованої енциклопедії автуро-угорських земель, в яке вперше потрапив наш Тернопіль: є том, завдяки якому ми можемо побачити гравюру – панораму Тернополя кінця 19 століття.

ТУТ можна ознайомитись із описом етнографічної виставки в Тернополі Івана Франка.