Бажання допомагати людям змусило тернополянку Світлану Фаленду змінити професію дизайнера. Уже майже два роки дівчина працює в соціальній сфері Ірландії – благодійній організації Dublin Simon Community.

За тисячі кілометрів від рідного дому тернополянка допомагає безпритульним й людям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Про високий рівень соціальної підтримки в Ірландії, робочий день соцпрацівника, вдячних та агресивних клієнтів Світлана Фаленда розповіла «Сороці».

Далі – від першої особи.

У волонтерстві – 10 років

У Тернополі я багато років працювала дизайнером, але, попри це, займалася волонтерством ще з 2012 року. Разом з однодумцями ми організовували різні соціальні проекти для молоді, збирали гроші, речі першої необхідності, подарунки для людей, які потребували допомоги. Один мій приятель знайшов програму стажування у Dublin Simon Community й порадив мені подати заявку. Я надіслала резюме, пройшла відбір і таки поїхала в Ірландію. Спочатку довго вагалася, адже все-таки організація у Дубліні займалася переважно безпритульними, а це для мене було щось нове, однак я таки вирішила спробувати. Тут, в Ірландії, люди, які перебувають в складних життєвих умовах, поділяються на багато різних груп з особливим підходом до кожного. Наприклад, якщо мова йде про безпритульних, то ті люди, які втратили житло через те, що орендар підвищив платню, і ті, хто опинився на вулиці через наркотичну чи алкогольну залежність, – це різні речі.

Світлана Фаленда на фестивалі Hope Fest у Дубліні, який організовують, щоб допомогти людям у складних життєвих обставинах 

Переїзд дався нелегко

У Dublin Simon Community я почала стажуватися в березні 2020 року. Це було вдвічі складніше, адже, окрім переїзду, наклалася ще й пандемія. Я прилетіла в Ірландію і буквально за кілька днів країну закрили на локдаун, призупинили роботу усі аеропорти. Це була дуже стресова ситуація для мене. Переїзд в іншу країну – це завжди складно, а тут ще й загроза маловивченої на той час інфекції. На початку я три з половиною місяці працювала в сфері Нigh support для людей, яким був потрібен високий рівень підтримки, фізичної та психологічної реаблітації. Після цього я перейшла працювати в будинок для безпритульних Еmergency services. Сюди потрапляли люди, які не мають житла і є самотніми.

Саме безпритульні люди, на жаль, є такою категорією людей, яка не завжди дотримується гігієни. Їм було важко пояснити, що треба регулярно мити руки, дотримуватися соціальної дистанції. Наприклад, люди, в яких алкозалежність, навпаки хочуть ближче до тебе підходити, а інколи навіть обійматися. Саме тому працювати в таких умовах у час пандемії ризиковано. З серпня минулого року я займаюся організацією заходів зі збору благодійних коштів у фандрейзинговому відділі Community and events.

Кожен клієнт має окрему кімнату

Раніше в притулках Ірландії в одній кімнаті жили декілька людей, але через пандемію ці правила змінили. Тепер кожен має свою окрему кімнату. Це значно покращило якість соціальної роботи. Безпритульні люди часто перебувають у стресі через життєві труднощі. Якщо у кімнаті поселяють двох осіб, то вони можуть часто конфліктувати, бути небезпечними один для одного. Відтак, з нововведеннями знизилася кількість скандалів та бійок у соціальних будинках. Мені б дуже хотілося, щоб так розвивалася соціальна сфера й в Україні. Думаю, в нашій державі потрібно спростити умови, за якими людей поселяють у соціальні будинки, бо через бюрократію цей процес в Україні нелегкий й вимагає багато часу.

Складають план персонального розвитку

У притулку для безпритульних обов’язковими є двоє працівників – support worker та project worker. Перший є працівником початкового рівня. Support worker відповідає на щоденні запитання, записує людину до лікаря, викликає їй таксі, супроводжує, видає їжу, допомагає попрати одяг. І, звісно, багато адміністративної роботи – контроль безпеки, перевірка пожежної сигналізації тощо. Рroject worker – працівник вищого рівня. Він допомагає клієнтам спланувати життя, пройти програми реабілітації від залежностей, складає поетапний план персонального розвитку. Рroject worker також може пропонувати знайти роботу, покращити резюме чи піти навчатися в коледж за різними стипендійними програмами. Він підходить до допомоги клієнту більш комплексно.

Світлана Фаленда з волонтерами Soup Run Dublin, які пригощають їжею бездомних  

Робота – вдень і вночі

Робочий день соціального працівника в Ірландії – це не рутинна офісна робота. Є дві зміни – нічна та денна різної тривалості. У зв’язку з коронавірусом графік змінили, щоб багато працівників не пересікалися щодня. Три дні працює одна команда, наступні дні – інша. Вихідний у суботу неділю переважно є тільки в менеджера. Люди незахищених верств населення – вразлива категорія, вони потребують догляду й вночі, тому є нічна зміна. О 8-ій годину ранку нічні працівники передають інформацію про все, що відбувалося, людям, які заступають на денну зміну. Вони розповідають, що було вночі, чи все спокійно, чи були конфлікти. У соціальних будинках усюди, окрім особистих кімнат клієнтів, є відеоспостереження. Ми стежимо за ситуацією. Якщо бачимо потенційний конфлікт, то приходимо, з’ясовуємо деталі, даємо попередження. Після трьох таких попереджень клієнта можуть виселити. Люди, яким подобається жити у соціальному будинку, сприймають ці правила серйозно, аби потім знову не опинитися на вулиці. Тричі вдень та тричі вночі ми також проводимо room check (перевірка кімнат). Ходимо і запитуємо, чи є клієнт на місці, як він почувається.

Charity Shop у Дубліні. Продаж вживаних речей для допомоги безпритульним 

«Важко усвідомлювати, що вже не відмотаєш час назад»

Звісно, на цій роботі у мене були моменти професійного вигоряння. Дуже нелегко спостерігати за тим, як люди мали успішний бізнес, міцну сім’ю, а в якийсь момент ступили не на ту стежку і все полетіло шкереберть. Важко усвідомлювати, що час вже не відмотаєш назад. Молоді люди інколи виглядають на 20 років старше свого віку, у них слабке фізичне та психічне здоров’я.

Контрактом передбачено, що працівники соціальних будинків можуть шість разів безкоштовно побувати на сеансі у психолога. Коли у мене були моменти вигоряння, я цією можливістю скористалася. Спілкування з фахівцем допомагає подивитися на ситуацію під іншим кутом, отримати цінні поради. Окрім цього, у такі складні моменти я дивилася біографічні фільми про відомих людей та про безпритульних, це допомагало краще вивчити людську психологію, зрозуміти поведінку людей в різних умовах.

Memory day в Ірландії. У цей день вшановують пам'ять людей, які померли внаслідок складних життєвих обставин. Розмальовують морські камінці у пам'ять про них 

Атака та подяки

Серед наших клієнтів часто бувають агресивні та озлоблені люди. Вони кажуть: те, що пережила людина. Літні люди не настільки небезпечні, але у таких випадках, за внутрішніми правилами, ми викликаємо поліцію. Невідомо, до чого може вдатися людина під час наступного сплеску агресії. Поліція та «швидка» в Ірландії працюють дуже оперативно. Вони також тримають під контролем ситуації у притулках. Втім, у своїй роботі я стикаюся не лише з агресією, а й отримую подяки. Часто клієнти називають соцпрацівників своїми найкращими друзями. Кажуть, що соціальний будинок їм дуже подобається, нагадує 5-зірковий готель. Нам приємно це чути.

Клієнт Світлани Фаленди 

Професію соціального працівника обирають свідомо

Мені було важко починати працювати у соціальній сфері, оскільки я не займалася цим професійно. Мої колеги, які навчалися у відомих іноземних коледжах та університетах, ґрунтовно вивчали психологію. Тепер їм легше тверезо оцінювати поведінку клієнтів. В Ірландії усі соціальні працівники люблять свою роботу. Вони обирають таку професію свідомо, відчувають в собі сили допомагати людям, не відвертаються від клієнтів, кажучи: «Ви самі зруйнували своє життя». Тут немає такого, що у соціальній сфері працюють через силу, бо змусила доля. До того ж, зарплата соціального працівника є високою.

Бронзова скульптура "Бездомний Ісус". Christ Church Cathedral, Дублін 

Криза житла породжує бездомність

Однією із найпоширеніших проблем в Ірландії є криза житла. Тут особливий стиль управління ринком нерухомості. Він дуже відрізняється від українського. Місцеві кажуть, що певні кола людей спеціально стримують продаж житла – не будують достатню кількість, або не здають в експлуатацію вже збудовані будинки. В Дубліні вважається нормою, коли успішна і доросла людина орендує одну кімнату в квартирі. Висока ціна на житло та неможливість його придбати породжують бездомність.

Професійний баланс

Для безпечності роботи соціальних працівників існує чимало правил. Дуже важливо бути ввічливим з клієнтом, але не надто фамільярним, стежити за словами. Це правило існує для того, аби людина не вважала соцпрацівника найкращим другом, бо тоді почне позичати гроші чи просити про допомогу, яка не передбачена статутом. Нам треба оберігати професійні кордони. Також ми з обережність ставимося до гострих предметів, не залишаємо без нагляду ножиці чи канцелярські ножі. Ще одне правило радить соціальним працівникам завжди стояти ближче до виходу з приміщення, аби в разі атаки безпечно вийти.

Співпраця влади, громадських організацій та бізнесу

Соціальна сфера Ірландії вийшла на такий високий рівень завдяки співпраці влади, громадських організацій та бізнесу. Тут існують великі інфраструктурні гранти на будівництво соціальних будинків, на зарплати. Хотілося б, щоб й в Україні перейняли такий досвід.

Фото: з відкритих джерел