Мешканці Тернопільщини з бетону створюють скульптури героїв мультфільмів (фото)
Посміхнений лісовичок, загрозливий дракон, ласун-ведмедик та герої улюблених мультиків – всі ці скульптури прикрашають подвір’я родини Котиків, які мешкають у Кровінці, що на Теребовлянщині.
Казкові скульптури з бетону сім’я створює самостійно вже 11 років поспіль.
Як «оживляють» казкових персонажів та кого ще планують поселити на подвір’ї - Оксана Котик розповіла «Сороці».
– Все почалося з старого колодязя в нас на дачі, на батьківщині мого чоловіка Олега. Ми вирішили відреставрувати колодязь, але не були прихильниками чогось такого, як всі мають. Хотіли зробити якусь цікаву ліпнину і зупинилися на формі грибочка. Тоді ще бракувало навичок такої ліпнини. Звісно, пробували, воно відпадало і робота йшла дуже повільно, але ми таки з нею впоралися. Нам фінішний варіант дуже сподобався і ми пробували удосконалити цю технологію, але вже на менших скульптурах, схожих і тому подібне, – пригадує Оксана Котик.
Скільки скульптур вже втілено в життя сказати важко, адже багато з було створено в подарунок або на замовлення, каже пані Оксана.
– В нас на подвір’ї є славнозвісний наш колодязь-лісовик, на якому «мешкає» Білка з мультфільму «Льодяниковий період», а також жучки, павучки і метелики. Крім того, ще є невеличка садово-паркова скульптура ельф і наша альтанка у вигляді грибочка – це величезна робота, яка ще повністю не закінчена. Навколо вона також оздоблена грибочками і різними тваринками. Серед них є ведмедики з медом, папуга з мультфільму «Ріо» та мишка Рататуй з однойменного мультика. На бесідці в нас сидить наш великий дракон. Можна сказати, що він – оберіг для нашого дому, – говорить Оксана Котик.
Однією з останніх робіт сім’ї є скульптурна композиція під назвою «Пропозиція».
– Оскільки наше прізвище Котик, ми створили скульптуру на якій два коти – кіт і кішечка, які зараз сидять на двох стовпах в нас в хвіртці. Кіт робить кішці пропозицію, тримає обручку. Коли ми їх робили, то просто провели асоціацію з собою. Мабуть переносилися в тих котиків і думали якими себе б хотіли бачити, – говорить жінка.
Над створенням скульптур працюють всією сім’єю, зазначає пані Оксана.
– Для їх створення обов’язково потрібні чоловічі руки, оскільки все починається з варки металевого каркасу з арматури і дротів. Після цього каркас обтягують металевою сіткою і тоді вже по ній накладається 2-3 шари бетону невеличкими шпательками. Останній шар бетону йде цілісний, який вимальовує саму скульптуру, – розповідає пані Оксана. – Основний скульптор робіт мій чоловік Олег. Разом зі своїм братом Русланом вони працюють від процесу зварки і аж до бетону. Я чоловікові допомагаю на початку і в кінці: коли створюємо ескіз роботи, а потім вже у розфарбовуванні. Я люблю більше працювати з фарбами. Роблю скульптури такими, що будуть приваблювати людські очі.
Головними натхненниками сім’ї Котиків є діти, адже саме вони обирають хто наступним з’явиться на подвір’ї.
– В нас двоє діток Артемко і Яночка й вони також беруть участь в оздобленні нашого подвір’я, а саме – дають «замовлення», що б вони хотіли і надихають на роботу. Наш синочок любить мультики про динозаврів, крокодилів і неодноразово ми з ним дивимося їх разом. Артем дивиться на героїв, а ми придивляємося до заднього плану: дерев, тварин, квітів. Ми це собі запам’ятовуємо, потім ескізи відтворюємо на папері, а тоді вже – в бетоні, – розповідає Оксана Котик.
У подальшому родина Котиків планують створити на власному подвір’ї скульптури головних героїв мультфільму «Тролі» – Цветана і Принцеси Трояндочки та селфі-лавку для гостей біля двору.
– Ми плануємо зробити лавочку, яка стоятиме у нас на тротуарі, оскільки живемо попри трасу Чернівці – Тернопіль і у нас дуже багато туристів. Приїжджають люди, яких зацікавило наше мистецтво щоб побачити скульптури вживу. Але буває, що ми на роботі, дім наш закритий і зайти не можливо. Тому ми вирішили зробити лавочку, – говорить Оксана Котик. – Лавочку ми встановимо за межами нашого подвір’я, тобто усі бажаючі зможуть сісти і пофотографуватися. Сама композиція лавочки зараз розробляється. Думаємо, що було б цікаво. Проте, за неї візьмемося вже, напевно, літом.