Студентська поїздка до Норвегії для Тетяни Луцик з Ланівців стала початком нового життя. Подорож, у яку вона вирушила на декілька місяців, затягнулася на 16 років.

Зараз Тетяна з сім’єю живе у норвезькому місті Драммен, що за 30 кілометрів від Осло. Тут жінка працює вчителькою англійської мови, математики та програмування у середній школі, а також очолює Українську недільну школу «Кобзар».

Що їдять, як одягаються та скільки заробляють норвежці – Тетяна Луцик розповіла «Сороці».

Залишатися в Норвегії – не було в планах

Закінчивши 4 курси навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка, Тетяна Луцик вирішила скористатися студентською програмою виїзду за кордон, аби здобути мовний досвід.

– Серед студентів у той час було популярно поїхати на літо до Німечччини, щоб збирати полуницю й водночас отримати досвід спілкування іноземною мовою. Коли заповняла анкету, виявилося, що можна обрати й країни Скандинавії. Норвегія не була у списку тих країн, в яких я хотіла б пожити, але склалося так, що опинилися саме тут. Я поїхала разом із сестрою-близнючкою. Ціллю було пожити в Норвегії рік, а потім повернутися й продовжити навчання у Львові в магістратурі. Коли я дізналася, що  тут безкоштовне навчання у вищому навчальному закладі, то у порівнянні з перспективою платного навчання в Україні вирішила використати можливість й втупити у магістратуру саме в Норвегії. А з місцевим дипломом знайти хорошу роботу за спеціальністю було не так важко, – розповідає Тетяна Луцик. 

Аби почуватися як у своїй тарілці, потрібно знати норвезьку мову

Щоб сповна відчути усі переваги життя в Норвегії, необхідно вивчити місцеву мову, каже жінка.

– Я приїхала до Норвегії з сестрою, а тому у мене ніколи не було нестачі спілкування. На норвезьких курсах ми познайомилися із українцями, аби знайти більше друзів. То серед них були такі, які повернулися назад в Україну, бо не змогли адаптуватися. Дівчата пояснювали, що їм не вистачає виходів в місто з друзями, відвідин театру, концертів. Аби відчувати тут себе комфортно, треба дуже добре знати норвезьку мову. Лише так ти зможеш в повному обсязі насолоджуватися культурним життям країни та розвагами. Інакше – ти просто ходитимеш на роботу, але не будеш відчувати себе частиною країни, багато чого буде проходити поза твоїм життям, – пояснює Тетяна Луцик.

Для українців норвезька мова може видатися дещо складною через велику кількість артиклів та діалектів.

– Норвежці спілкуються виключно норвезькою мовою. Це те, чого нам треба навчитися. Усі іноземці для того, щоб знайти хорошу роботу, забезпечити свої соціальні, матеріальні потреби, заповняти декларації, повинні знати місцеву мову. Мені вона легка, бо я філолог. Для інших важкість полягає у тому, що в Норвегії дуже багато діалектів. Якщо ви проживаєте в Осло і розумієте тамтешній діалект – це ще не означає, що ви зможете спілкуватися норвезькою в інших куточках країни. Справа не обов’язково в іншому лексичному складі мови, а в самій вимові. У норвезькій є багато артиклів. Для нас українців, у яких їх немає зовсім, буде важкувато вивчити, – зазначає ланівчанка.

Характер норвежців – спокійний та стійкий

За характером жителі Норвегії – неконфліктні. Вони поважають правила та норми.

– Норвежці спокійні до того, що наших жінок, які прагнуть багато уваги, така північна стійкість може навіть дратувати. Вони ввічливі,  поважають правила, закони, установи. Норвежці під час спілкування хочуть почути, що в тебе доброго. Вони цінують походи на лижах, спортивні змагання, тому можуть часто про це говорити. Тут люди не люблять розмовляти про негатив й проблеми, – каже Тетяна Луцик.

Норвежці люблять природу й спорт, бачать цінність у деталях

Норвежці чітко розплановують свій день, спосіб життя у них дуже розмірений, розповідає Тетяна Луцик.

– У норвежців є дуже багато всього у планах на день – і робота, і спортзал, і час на сім’ю. Ці люди багато гуляють, особливо поза містом, на природі. У Норвегії робочий день завжди внормований, це те, що мені дуже подобається. Ми не беремо робочих проблем з собою додому. Ти повертаєшся з роботи без відчуття якоїсь незакінченості чи негараздів в спілкуванні з колегами. У цьому плані тут все спокійно, – зазначає Тетяна Луцик.

Норвежці полюбляють сонце, а ще стежать за своїм здоров’ям, додає ланівчанка.

– У них дуже розмірений спосіб життя, але вони бачать цінність в певних деталях. Є дуже цікава культурна особливість норвежців – коли сніг вже починає танути, вони полюбляють сидіти на верандах чи автобусних зупинках, як ромашки, й «ловити» сонце. Дуже люблять природу й спорт. Це не обов’язково професійний спорт, а навіть прогулянки, біг, незважаючи на вік. Жителі Норвегії стежать за здоров’ям. Середній вік тут – 76 років для чоловіків й 82 роки для жінок, що досить добре у порівнянні з іншими країнами. Думаю, причин є дві. Перша – багато спорту у житті норвежців. Друга – тут дуже дорога медицина, тому й дбають про себе, аби не довелося звертатися до лікарів, – пояснює Тетяна Луцик.

Зима приходить в листопаді, а йде – у травні

Зима в Норвегії триває майже сім місяців, а літо – коротке, спеки майже немає, розповідає жінка.

– Клімат в Норвегії дуже особливий, він відрізняється від українського. У Драммені, де ми з сім’єю живемо, трохи тепліше, аніж в інших куточках країни. Зима до нас приходить у листопаді, а йде в травні, при цьому є сонце. А у північній частині Норвегії сніг може падати вже у вересні й триматися аж до травня. Ще там є полярна ніч, коли сонце 5-6 місяців взагалі не з’являється на горизонті. Це – сіра мряка й постійний холод. На південному сході, де ми проживаємо, бувають білі ночі: сонце практично не сідає, хіба з 2-ої до 4-ої ночі. Воно буквально на дві годинки опускається за гори, бо ми живемо у гірській місцевості, яка нагадує Карпати, – розповідає жінка.

Тетяна Луцик пояснює, норвезьке літо їй дуже подобається, бо спеки вона не любить. Хороше літо для Норвегії – це 22-24 градуси тепла. Коли настає зима, температура тримається на рівні 5-7 градусів морозу. Бувають й зниження до 20-ти градусів нижче нуля, які можуть протриматися тиждень-два.

Громадський транспорт Норвегії не буває переповненим

Норвежці не дуже часто користаються послугами громадського транспорту. Причин для цього є дві, каже Тетяна Луцик. Перша – дещо завищена ціна, а друга – те, що автобуси не часто курсують.

– Громадський транспорт Норвегії не буває переповненим. Він не так часто їздить. Наприклад, до моєї роботи автобус ходить один раз в годину, тому мені не зручно доїжджати. Також людей може зупиняти дещо висока вартість проїзду. Ціна залежить від відстані. Ти зазначаєш у квиткоматі чи в мобільному додатку, куди їхатимеш, а система прораховує, скільки вартуватиме такий квиток. Найчастіше громадським транспортом користуються учні. Батьки куплять їм місячний проїзний квиток. У великих містах, наприклад, в Осло, є метро, трамваї, там інший ритм транспортного сполучення. Безумовно, у такому випадку легше скористатися громадським транспортом, аніж знайти паркування для власного авто. Багато норвежців користуються електровелосипедами, можуть доїжджати на відстані до 30 км, – пояснює Тетяна Луцик.

У норвезьких школах учнів забезпечують канцтоварами

Норвезькі школярі  усі необхідні речі для навчання отримують в школі, розповідає ланівчанка.

– Норвегія забезпечує учнів усім необхідним. Дитина приходить до першого класу лише з портфелем. Зошити, олівці, фломастери, планшети – усе видає школа. Учні кажуть: «У мене закінчилася ручка», тоді ми йдемо з ними у спеціальну кімнату, яка нагадує склад канцтоварів, й видаємо те, що їм потрібно, – зазначає Тетяна Луцик.

Місцева кухня: коричневий козячий сир та багато риби

Норвежці невибагливі щодо їжі. У їхній сумці завжди є ланч-бокс, аби перекусити, каже Тетяна Луцик.

– В Норвегії люди беруть на роботу, до школи, в дитячий садочок коробочки з перекусом. У їжі вони не надто вибагливі. Це може бути просто шматочок хліба з огірком та маслом. Під час ланчу ви не побачите норвежців, які купили булочку з кока-колою, аби поїсти. Традиційні страви готують переважно на свята – Пасху, Різдво, День незалежності. Найчастіше це – запечені ребра з різними видами ковбасок, сосисок та з вареною картоплею. До м’яса часто подають варення з журавлини, – каже Тетяна Луцик.

В Норвегії полюбляють рибу. Аби вона довго зберігалася, її сушать майже рік у спеціальних спорудах на березі моря.

– Тут є особлива традиція збереження продуктів. Рибу висушують у великих ангарах без даху. Вона просто висить на перекладних. Рибу сушать рік без солі, а потім замочують і їдять. Ще одна популярна страва в Норвегії – коричневий козячий сир. Його готують способом кип’ятіння й випаровування рідини. Їдять з хлібом та млинцями, – ділиться Тетяна Луцик.

В одязі цінують зручність, а не вишуканість

Норвежці одягаються буденно, цінують комфорт та якість.

– В Норвегії люди інколи можуть переплачувати при купівлі одягу, але роблять це не для того, що бути вишуканим, а щоб вбрання було практичним та не зношувалося. У них є особливість не здавати речі в секонд-хенд, хоч це теж є, а продавати їх як вживані. Стиль норвежців можна охарактеризувати як спортивний. В Осло, звісно, по-іншому, бо це столиця. Дрес-коду дотримуються представники певних професій, як, наприклад, продавці житла, їх одяг завжди має бути діловим та стриманим. В Норвегії у вас не складеться враження, що ця людина збирається на день народження чи на якесь інше свято, бо її вбрання завжди буденне, – пояснює Тетяна Луцик.

Не використовують макіяж, щоб виділятися на фоні інших

Жінки в Норвегії не надають великого значення макіяжу.

– Вони використовують косметику, але не ходять в салони. Це більше притаманно нашим жінкам. Норвежки не фарбуються для того, щоб конкурувати з іншими жінками чи виділятися на їхньому фоні. У цьому плані в них немає застороги, що потрібно якось себе реалізувати через використання косметики, – каже ланівчанка.

В Норвегії є бідність, але якщо у сім’ї працюють двоє, не буде потреби шукати додаткового заробітку

Жити у Норвегії недешево, але, якщо ти працюєш, то можеш покривати свої витрати, пояснює ланівчанка.

– Мабуть, норвежці люблять подорожувати не тільки тому, що мають таку можливість, а й тому, що інші країни більш привабливі ціновою політикою. Тут є бідність, але якщо в сім’ї працюють чоловік з дружиною, не виникне потреби шукати додаткових заробітків. Щодо житла, то, якщо у вас є можливість платити від 700 до 1400 євро за оренду, то, відповідно, є можливість й виплачувати кредит. Немає логіки у тому, щоб затрачати такі кошти на орендоване житло. Коли ми сестрою закінчили навчання і пішли на роботу, зрозуміли, що різниця між тим, що ми платимо орендатору і тим, що ми б платили, якби купили цю квартиру, становила 40 євро. Ми зачекали, аби назбирати 15 % власного капіталу, й придбали квартиру, яку орендували. Можливість оплачувати кредит є, в людей не завжди є змога відкладати, аби назбирати перший внесок, – розповідає Тетяна Луцик.

Інтерес до України в норвежців з’явився кілька років тому

До 2014-го року в Норвегії про Україну знали зовсім мало. Зараз цікавість до нашої держави зросла, розповідає Тетяна Луцик.

– Для Норвегії Україна показала себе на карті світу після подій 2014-го року. З’явився вагомий інтерес до нашої країни. До того Україна асоціювалася у них лише з Чорнобилем. Більше знали лише ті люди, які мали родинні зв’язки. Норвежці знають, де знаходиться Україна, але характерні особливості нашої країни можуть назвати одиниці. Саме тому українці в Норвегії завжди пам’ятають, що вони не є рядовими робочими мігрантами, а представниками цілої нації в очах норвежців, – зазначає Тетяна Луцик.