Бандуристка з Тернопільщини підкорює Мадрид українською музикою (фото, відео)

Опубліковано в Історія тижня Автор  16.03.2021

Музикантка з Бережан Романна Білоус (Човальовська) три роки тому переїхала до Мадриду. Жінка відправилася в іспанську столицю без бандури, але згодом зрозуміла – жити без неї не може.

Сьогодні бережанка – диригент хору у Грецькому православному соборі імені Андрія та Димитрія, що в Мадриді, активна учасниця іспансько-українських концертів та фестивалів.

Про сприйняття української музики за кордоном, важливість бандури у житті та особливості її звучання Романна Білоус розповіла «Сороці».

Любов до музики – з садочку

Першим музичним наставником для Романни Білоус у Бережанській школі мистецтв ім. М. Бездільного стала Олена Антонівна Слабодух. Після цього бережанка вступила до Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької, де гри на бандурі її навчала Ольга Орестівна Козій. З 1991 року Романна Білоус працювала викладачем в Підгаєцькій музичній школі, а згодом перейшла працювати у школу мистецтв ім. М. Бездільного в Бережанах. У лютому 2018 року жінка переїхала до Мадриду.

– Ще з дитячого садочку я проявляла цікавість до музики. Моя вихователька навіть казала: «Рома, ти ще змалку співала та бумкала на різноманітних інструментах, у мене навіть чорно-білі фото є із твоїх концертів». Любов до музики – у мене в крові. Мабуть, передалося це від батькової родини. Із дитячих років це захоплення переросло у щось більше. Спершу я думала вступати у школу мистецтв на арфу, бо дуже подобалося її звучання, однак потім таки вибрала бандуру, хоч зовсім нічого не знала про цей інструмент, розповідає Романна Білоус.  

З першою бандурою нерозлучні вже 34 роки

Першу бандуру жінці придбали батьки тоді, коли вона вступала в училище, у 1987 році. З того часу з інструментом Романна Білоус майже не розлучалася.

– Першу бандуру батьки відкупили в колишньої учениці моєї вчительки. Вона також з Бережан. Кілька років після цього придбали ще одну – новеньку, однак саме та перша бандура є для мене найкращою. Я повернулася до неї, а тепер не розлучаюся. Це – свого роду реліквія, яка дуже допомогла у становленні мене як музиканта, – говорить бандуристка. – Люблю свою бандуру за милозвучність, дзвінкість, легкість. Ніколи не проміняла б її на інший інструмент, хоч і має вже тріщини.

Сучасна бандура є прототипом старосвітської

Будова бандури постійно змінювалася, удосконалювалася – збільшувалася кількість струн, поступово покращувалося звуковидобування, пояснює жінка.

– Старосвітська бандура має дещо глухе звучання, хоч я з цим і не стикалася. спосіб гри на ній – харківський. Він полягає у тому, що можна грати обома руками по цілому діапазоні бандури, ліва рука перекидається і довільно грає так, як і права. У сучасному інструменті спосіб гри – чернігівський. Ліва рука грає тільки на басах, а права – тільки на приструнках, – підкреслює Романна Білоус.  

«Ну як без музики?»

У Мадрид Романна Білоус поїхала без бандури, але за кордоном зрозуміла, що без цього інструменту не уявляє свого життя.

– У церкві в Мадриді я познайомилася з поетесою Лесею Утриско (Воробець). Під час спілкування розповіла її про свою любов до музики, але бандури в Мадриді на той час зі мною ще не було. Думала, їду на заробітки, ну яка музика там може бути?! Леся каже мені: «Рома, ну ти ж творча людина. Чому залишила бандуру?». Я подумала й попросила доньку передати інструмент, зазначає жінка.

Вперше Романну Білоус запросили зіграти на заході до Дня незалежності у 2018 році, де вона познайомилася із творчими людьми. Відтоді запрошень на концерти та фестивалі побільшало. У листопаді 2020 року бережанка навіть озвучувала відкриття виставки українського художника Івана Марчука у Мадриді.

Виставка Івана Марчука, 2020 р.

Іспанці цікавляться бандурою, хоч цей інструмент для них є чужим

Музикантка розповідає, іспанці цікавляться бандурою й називають її неординарним інструментом. Багато з них хочуть й собі освоїти навики гри.

– Іспанцям цікаво дізнаватися щось нове про нашу культуру, традиції,  національні костюми. Бандура також викликає у них неабияку цікавість, але якогось бандурного розвитку тут немає, бо інструмент для Іспанії – чужий. Вони його слухають, розпитують мене. Кажуть: «Це – арфа?». Я розповідаю, що ні, бо в арфи м’якший звук, а бандура – автентичний український інструмент. Такого більше ніде немає, хіба що в Канаді, і то в діаспорі. Їм цікаво, як грати, якщо є так багато струн, – каже Романна Білоус. – У Мадриді немає такої великої української діаспори. Тут є невеликі згуртованості наших письменників, співаків, танцюристів, але концертів зараз не проводять, поки не вщухла пандемія коронавірусу.

Кожна школа у Мадриді має свої музичні гуртки, розповідає бережанка.

– Тут є українські школи, їх ще називають «суботні». Кожен навчальний заклад має свої музичні гуртки – навчають гри на кларнеті, скрипці, віолончелі, флейті, піаніно. Особливо цінується в Іспанії гітара, без неї фламенко не існує. Звісно, є й приватні музичні школи, які надають платні послуги, говорить Романна Білоус.  

Бандура відкриває друге дихання

На чужині музика стала для жінки способом відновити душевний спокій та хоч на нетривалий час перенестися думками в Україну.

– Музика для мене тут – не просто хобі, а релакс, відновлення душевного стану. Бандура підтримує мене в різних ситуаціях, допомагає відпочити від нелегкої фізичної праці. Беру інструмент у руки – відкривається друге дихання, – підкреслює жінка. – Інколи у громадському транспорті іспанці здивовано поглядають, що я везу такий великий інструмент, адже бандура важить вісім кілограмів. Однак вони дуже виховані люди, тому запитувати соромляться.

Бережанка передає вітання краянам й наголошує, коли вщухне пандемія, намагатиметься ще більше популяризувати українську бандуру в Мадриді й навчати гри на ній всіх охочих.

Прокоментувати:

СОЦІУМ

18.10.2021 soroka
Повалив пам’ятники Леніну та Кірову: Член Української Гельсінської спілки з Бучача отримав медаль «За службу Україні»
З ініціативи народного депутата Миколи Люшняка члена Української Гельсінської спілки Володимира Сторожка нагородили медаллю голови…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

DSC_3787.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.