Досі неоголошена війна на Сході забрала життя ще одного свідомого громадянина України. Звістка про смерть 24-річного бійця Мирослава стала шоком для усіх, хто його знав.

«2 жовтня 2016 року внаслідок масованого мінометного обстрілу позицій українських військових поблизу Кримського, що на Луганщині, від осколкового поранення в спину загинув свободівець, боєць «Легіону Свободи», «сокілець», офіцер 93-Ї ОМБ Мирослав Мисла», – зазначила прес-служба ВО «Свобода».

Побратими Мирослава з Тернополя висловлюють співчуття сім’ї.

«Боєць 93-ої окремої механізованої бригади ЗСУ та її окремої чоти «Карпатська січ» був активним членом молодіжки ВО «Свобода» ГО «Сокіл». Мирослав не лише захищав Україну на передовій війни з Росією, він також готував поповнення – проводив військові вишколи на базі «свободівської» молодіжки. Він уособлював у собі всі справжні чесноти українського націоналіста та патріота України. Мирослав дуже любив Тернопіль, хотів жити у нашому місті після перемоги на російським ворогом.

Я особисто, депутати, працівники Тернопільської міської ради, актив ВО «Свобода» та ГО «Сокіл», вся громада Тернополя оплакує нашого Героя, сумує за втратою захисника та патріота України.

Висловлюю щирі співчуття родичам, друзям та знайомим загиблого Героя», – написав очільник Тернополя Сергій Надал у своєму фейсбуку.

Майже три роки Мирослав провів на Сході, адже став добровольцем ще з перших днів війни. Саме там з ним і познайомився боєць «Дніпро-1», тернополянин Богдан Бутковський.

-                     З Мирославом ми познайомилися в Пісках приблизно на початку березня – вкінці квітня 2015 року. Я тоді тренував в Пісках в складі батальйону «Дніпро-1», а він в складі батальйону «Січ» був на позиції «Чорногора», – згадує Богдан. – Я взнав, що там є хлопці-майданівці-свободівці і вирішив познайомитися. З Мирославом ми одразу потоваришували: я історик, він історик, я націоналіст, він націоналіст. Ми проводили разом час між чергуваннями в окопі, чай пили, спілкувалися на політичні, історичні теми. Три тижні я мав щастя воювати з такою людиною, допоки мене не поранили.

Це велика втрата. В мене було таких два побратими: Сашко Капінос, ну і Мирослав Мисла. Ці люди – справжні патріоти, справжні націоналісти, хлопці ідейні. Досі згадую ту картину: виходжу з бліндажа і бачу: Мисла бігає з собакою, яку він десь знайшов і назвав Бандериком. От той спогад – то один із найсвітліших спогадів про веселого і світлого Мислу.

Богдан Бутковський каже, що Мирослав планував жити у Тернополі: «Він написав у себе на стіні, що коли повернеться, хоче зайнятися дітьми, хоче вчителювати, займатися вишколами. Та, на жаль, не склалося». Найкращим його називає і Володимир Стаюра.

-                     Мирослава я знаю доволі давно, ще до війни. А на війні я з ним був в принципі від самого початку, ще в батальйоні «Січ», орієнтовно з червня 2014 року, – розповів депутат Тернопільської міської ради від ВО «Свобода» Володимир Стаюра. – Те, що говорять, що помирають найкращі, це дійсно так. Це людина, яка у всьому найкраща. Він і спортсмен, і ідеолог, це лице української нації. Такі люди мали б жити, народжувати дітей, утримувати сім’ю, творити, бо він істинний українець і реальний Герой. Ще коли ми вперше відправлялися в АТО, я з ним говорив, і кажу: «Ти зрозумій, що в принципі юридично ми тебе не маємо права брати, говори з мамою, щоб вона тебе відпустила. Зрозуміло, що будь-яка мама не хотіла б свою дитину пустити на війну. Але він знайшов аргументи і таки її переконав. Це найкраща людина, яку я коли-небудь знав. Він Герой.

Володимир Стаюра наголошує, що це велика втрата для Тернополя, адже тут багато його побратимів. Однак – він «син всієї України».

-                     Народився Мирослав в Закарпатті, вчився і жив у Харкові, потім у Києві, а згодом приїхав у Тернопіль, отримав прописку, тут він хотів залишитися. Ми планували йому допомогти з квартирою, щоб він тут поселився. Думаю, ми це зробимо тепер для його матері. Він син для всієї України.

Поховають Мирослава у селі Волохів Яр на Харківщині, там, де він довший час проживав. Попрощатися із загиблим зберуться у сільській школі, а о 14 годині похоронять бійця на місцевому кладовищі.