Сьогодні тернополяни мають можливість не лише відсвяткувати Яблучний спас, а й привітати знайомих пасічників з професійним святом — Днем пасічника України.

Це свято було впроваджено ще 23 роки тому за сприяння тодішнього президента Леоніда Кучми.

Своє професійне свято відзначають люди, життя яких дуже пов’язане з природою. Традиційно у цей день проводять медові ярмарки, на яких можна поласувати усіма видами меду, але цього року у зв’язку з карантином можливості святкувати немає.

Пасічник — професія, яка передбачає постійну взаємодію з бджолами та догляд за ними.

З нагоди свята «Сорока» поспілкувалася з чоловіком, для якого пасічництво є сімейною справою. Вже близько 34 років Тарас Данилюк пасічникує на сімейній пасіці у селі Конюхи Козівського району.

Про те, чим корисні продукти бджільництва, що потрібно, щоб розпочати пасічникувати та як відрізнити справній мед від фальсифікату, пан Тарас розповів нашій журналістці.

«Бджоли у нас були постійно»

Тарас Данилюк розповідає, що пасічництвом займався ще його дід, який передав це вміння батькові, а той — йому.

— І дід мій, і батько займалися пасікою. Бджоли в нас були постійно. Я почав пасічникувати, коли був в шостому класі. Доглядав пасіку і вважалося, що вона моя, — згадує пан Тарас. — Коли був школярем, часто заходив на колгоспну пасіку до старих пасічників. Найбільше знань про пасіку я почерпнув під час спілкування з ними.

Чоловік розповідає, що з цими комахами пов’язані навіть студентські та армійські роки життя.

— Я з бджолами практично все своє життя. Вчився в ветеринарній академії на кафедрі бджільництва, тож маю й професійну, магістерську, освіту цього спрямування, — каже Тарас Данилюк. — Навіть коли служив в радянській армії, мені пощастило потрапити у частину, в якій було невеличке господарство. В тому числі й пасіка, яку я доглядав паралельно зі службою. Практично весь час я займався з бджолами й, напевно, це дало мені більше ніж теоретична освіта.   

Зараз пасічник разом з сім’єю мешкає у селищі Поморяни на Львівщині й зізнається, що планує перевезти пасіку туди. Але, за його словами, найкраще бджолам в рідних Конюхах.

— В Конюхах дуже гарне місце для пасіки — під лісом. Я пробував створювати пасіку в різних місцях, але бачу, що бджолам найкраще там. Весною в лісі є багато квітів, які допомагають їм у цей період розвиватися. В полі їх ще може не бути, а в лісі вже є. Бджоли мають з чого носити нектар і пилок, — каже пан Тарас.

Він каже, що для догляду за пасікою невеликих розмірів достатньо й одного дня на тиждень.

— В нас є орієнтовно 50 бджолосімей. Звичайно, пасіці можна приділяти й весь час, але щоб обслужити пасіку такого розміру, вистачає бути на там всього один день на тиждень і там буде порядок. Але, щоб виробити інші продукти бджільництва, потрібно приділити більше часу.

Тарас Данилюк каже, що на пасіці найважливіше — робити все вчасно.

«Для людського організму корисні усі продукти бджільництва»

— Ми збираємо всі продукти, які можна зібрати з пасіки: прополіс, пилок, пирга, маточне молочко, трутневий гомогенат. Адже всі вони корисні по-своєму, — каже пан Тарас. — Наприклад, маточне молочко —  дуже цінний продукт, його ми зберігаємо лише у замороженому вигляді або консервуємо з медом. Воно швидко псується, але його можна давати навіть дітям для того, щоб розвинути пам’ять та для кращого відновлення організму після хвороби.

Розповідає чоловік і про інші продукти бджільництва. Наприклад, пергу та прополіс.

— Пилок бджоли також збирають з квітів. З нього вони виготовляють такий продукт як перга. Пасічники збирають пилок спеціальними пристроями ще до того, як бджоли донесуть його до вулика або потім забирають вже готову пергу. Вона навіть цінніша. В ній дуже багато корисних речовин, які допомагають зміцнити імунітет та нервову систему й нормалізують роботу серця, — запевняє пасічник. — Є ще прополіс. Бджоли збирають його для того щоб дезінфікувати вулик та забивати щілини. Люди ж з нього роблять настоянки або вживають в чистому вигляді в невеликих дозах. Це природний антибіотик.

Тримаємо на пасіці й… шкідника

— У нас на пасіці є воскова міль. Вона є шкідником для пасіки, але ми спеціально її розводимо, щоб робити бальзами та настоянки. Це започаткував ще мій батько. Він почав її розводити професійно, аби вивчати. Для цього ми маємо молярій  — це  спеціальне приміщення, в якому підтримуємо відповідну температуру. В природу не випускаємо, тож роботі пасіки вона не заважає,  — розповідає пан Тарас. — Вирощуємо її навіть зимою, хоча в природі вона буває тільки літом. Попри те, що вона є шкідником, я вважаю її також продуктом бджільництва, бо пов’язана з бджолами.

Чоловік розповідає, що на основі воскової молі робить бальзам, який використовують при лікуванні туберкульозу.

— Рецепт цього бальзаму батькові передав ще дід. Люди часто використовують його при лікуванні туберкульозу. Якщо вживати настоянку з воскової молі або продукти в яких є воскова міль, то організм має силу боротися навіть з такими захворюваннями. Туберкульозна паличка зникає та й збудники інших хвороб також, — запевняє пасічник.

Зробити з бджіл можна і…бороду

— Коли бджоли розвиваються і в вулику їх забагато, частина комах відділяється від основної сім’ї і вилітає з вулика. Є такий пасічничий «фокус»: треба зловити матку — основну бджолу в рої і закріпити на собі. Наприклад, на підборідді. Тоді рій «бородою» сідає на чоловіка. Тож можна сказати, що цей сімейний жарт — посадити роя на бороду. Тисячі бджіл лазять по тобі, — розповідає Тарас Данилюк. — Лазити по людині вони можуть до години часу. Потрібно хвилин 20 а то півгодини, поки всі вони сядуть на людину. Потім їх потрібно усіх акуратно зняти. Є багато нюансів, але насправді це цікаво. Коли по тобі лазять тисячі бджіл, кожна з яких має жало.

Пасічник каже, що, виконуючи таку процедуру, головне не боятися і прослідкувати, щоб не було різки запахів.

— Головне не боятися. Бо на людину бджоли практично не реагують. Якщо ж вона боїться, вони її «бачать». Потрібно вести себе спокійно. Звісно, не має бути якихось синтетичних або різких запахів, бо бджоли цього не люблять, — говорить він.

Тарас Данилюк розповідає, що для бджолярів така забава є звичною.

— Мій син ще школярем також захотів зробити роя на бороді. Та й товариші полюбляють так робити. Для пасічника це не є чимось особливим. Бо, якщо ти можеш посадити собі роя на бороду, значить вмієш працювати з бджолами, — говорить чоловік. — Для пересічної людини повторити це буде складно та ризиковано. Були випадки, коли люди спробували й не вийшло — покусали. Потрібно бути акуратним, щоб не придусити бджолу і не боятися.

Для пасічника головне любить природу та розуміти бджіл

Тарас Данилюк каже, що пасічництвом може зайнятися кожен. Головне — мати бажання доглядати за бджолами. Однак людям з алергією на бджолині укуси краще таки пасіку не заводити. Адже є дні, коли на пасіці можна отримати й до 500 укусів за день.

— Потрібно підбирати час, коли вони жалять менше. Попри те, є періоди коли зробити щось потрібно зараз. Все ж бджоли не запам’ятовують пасічника. Вони просто живуть своїм життям. Якщо пасічник обрав неправильний час, вони можуть вжалити, — розповідає Тарас Данилюк.

 Також краще заводити одразу кілька бджолосімей.

— Бджоляр має бути спокійним, любити бджіл та природу, — розповідає чоловік. — Якщо людина хоче займатися бджільництвом, для початку їй варто купити або попросити в когось одразу декілька бджолосімей. Так краще. Бувають випадки коли з один вулик має допомогти іншому. Легше коли їх принаймні два.

Пасічник розповідає, що бджіл потрібно зрозуміти, а початківцям потрібно прислухатися до колег.

— Бджіл потрібно зрозуміти. Для цього за ними потрібно спостерігати. Це, насправді, дуже цікаво. Пасічникам-новачкам варто радитися з більш досвідченими колегами: коли, що і як краще зробити.

Відрізнити справжній мед буває майже неможливо

Пасічник зазначає, що відрізнити справжній та якісний мед від фальсифікату насправді буває складно.

—  Справжній мед від підробки відрізнити важко. Якщо мед погано зберігався або погано сфальсифікований професіонал може це побачити одразу. Щоб не натрапити на фальситфікат, найкраще рішення купувати його у знайомих та перевірених пасічників. Бо сфальсифікувати мед дуже легко, і якщо професіонал це зробить, то відрізнити його практично неможливо, — розповідає пан Тарас.

Також пасічник каже, що в деяких випадках він може бути просто не зрілим.

— Якщо мед хороший, він має мати в собі певну кількість вологи. Бджоли збирають рідкий нектар, переробляють і з нього виходить мед.  Вони доводять його до певного рівня вологи. Наприклад, 19 %, такий мед найкращий, — говорить Тарас Данилюк. — Буває так що пасічники беруть незрілий мед. Такий, у якому ще надто багато вологи. Він також смачний й корисний, але надто рідкий і в певних умовах може забродити.

Він каже, що зрілий мед зберігається дуже довго.

— Такий мед практично не зіпсується. Він зберігається дуже довго. Якщо не буде герметично закритим, може втратити запах. Всі решта корисні властивості в ньому залишаються, — розповідає пасічник.