Невідомий бік «медалі» Олександра Алексєєва: сцена, Америка, філософія життя
Він - відкрита, щира, творча людина із хорошим почуттям гумору та неперевершеним голосом, а ще він любить волю та є вірним сином своєї Батьківщини.
Колишній соліст гурту «Тріода», а сьогодні самостійний співак, Сашко Алексєєв розповів про кумедні ситуації зі свого життя, як карав би зрадників України та дав пораду тим, хто у своїй країни бачить лише самі проблеми.
ПРО ЛЮБОВ ДО СЦЕНИ ТА МАЙБУТНІ ПЛАНИ
- Сашко, можливо, не усім відомо, що ти окрім музики полюбляєш жартувати і виступав не в одній команді КВН.
- Це справді так. Гумор супроводжує мене із самого народження завдяки моїй мамі. Адже коли я народився, щоб не лежати довго у пологовому будинку, мати записала моє народження заднім числом. І от інколи, коли мене запитують про день народження, я роздумую над датою. А щодо команд КВН, то спершу я грав із командою «VIP». Скажу, це мені дало неабиякий досвід поведінки на сцені, який мені знадобився, коли я брав участь у шоу «Х-фактор». Зараз я беру участь у складі команди КВН «Ляпас». Нещодавно ми їздили на «Лігу сміху» в Одесу. Скажу, що це море позитиву, хороших емоцій та вражень.
- Як мені відомо, у твоїх найближчих планах – презентація пісні та кліпу.
- «Україна – це ми» - така назва моєї пісні. Презентація дійсно не за горами. У пісні я хочу донести людям, що ніхто окрім нас не буде рухатись у напрямку хорошого майбутнього. Не варто лежати на дивані, потрібно діяти, розвиватися, вчитися і, звичайно, допомагати одне одному. Це і є запорукою кращого майбутнього. Навіть такі маленькі вчинки, як подати бабусі руку, підтримати когось хоча б словом, зрештою, донести сміття до урни - вони вже багато значать. І не варто бідкатись, що нам до Європи 100 – 200 років. Ми можемо бути кращими. Щодо кліпу - його презентація відбудеться пізніше. Я стараюсь долучатися до акції боротьби із соціальними проблемами. Тому в кліпі до пісні «Україна – це ми» також буде піднята соціальна тематика.
- Хто є твоїм кумиром?
- Із поетів, з чиєю творчістю я пов'язаний, – це Шевченко. Я перечитав увесь його «Кобзар». Багато його шедеврів я декламував публічно. Із письменників зараз читаю «Лад» Мирослава Дочинця. Дуже хороша книжка, раджу почитати.
Зі співаків важко когось вибрати. Особисто я стараюся рівнятись на європейську, американську музику, адже вони на багато щаблів вищі за розвитком від наших виконавців. З приводу вокального виконання та саунду, думаю від них варто переймати досвід.
РОЗВІНЧУВАННЯ МІФІВ ПРО «РОЖЕВУ» АМЕРИКУ
- Сашко, ти любиш подорожувати? Де ти побував?
- Я об’їздив усю Україну. Був в усіх обласних та багатьох районних центрах. Скажу одне, наш Тернопіль - найкраще місто для мене. Ніде немає такої атмосфери, як у нас. Бувало, повертався я з гастролей і пішки йшов із мікрорайону «Дружба» на «Бам», насолоджуючись Тернополем.
За кордоном я був лише у Штатах, гастролював і водночас підпрацьовував. Хочу сказати таке: дорогі друзі, якщо ви думаєте, що наша країна така нещасна та бідна, то поїдьте в Америку, в «чорний квартал». Ви побачите, яка там безвихідь, коли за стіною в тебе стріляють, сусідня хата горить, а діти продають наркотики на дорогах. Ось це, я думаю, безвихідь. Звичайно, це не стосується усієї Америки.
- Що цікавого ще можеш розповісти із періоду перебування у США?
- Весела річ трапилася у Чикаго, коли я приймав душ у тій же ванні, що й Аль Капоне. Також я підпрацьовував, як раніше згадував, у «чорному кварталі». Кожен день на роботу я добирався велосипедом, відростив бороду, а обличчя мазав попелом і надягав величезний капюшон. І це лише для того, щоб не бачили, що я білий, адже могли і підстрелити. Це було не надто приємно. Також до мене підбігали діти і пропонували купити у них наркотики або зброю. Не подумайте, я не расист, але це страшна картина.
ВНУТРІШНЯ ФІЛОСОФІЯ ТА ЖИТТЄВІ ПОГЛЯДИ СПІВАКА
- Зважаючи на те, що ти був за кордоном і міг спробувати екзотичні страви, якій кухні ти надаєш перевагу?
- Можливо, хтось і мудрував би над цим питанням, але я скажу так: люблю я українську кухню, особливо борщ та гречаний суп, а по неділях ще й вареники.
- Яке у тебе хобі?
- Я волелюбна людина. Воля для мене також асоціюється з мотоциклами. Тому моє хобі – мотоцикли. Страшенно люблю кататися. І раніше, коли у мене був такий залізний кінь, я їздив на зліт байкерів. Там для себе можна багато чого почерпнути, познайомитись із розумними та творчими людьми.
- Які родинні цінності ти б хотів, щоб панували у твоїй сім’ї?
- Розпочну із того, що я безмежно вдячний своїм батькам. Ми з братом завжди ходили до церкви, це добре виховує. В нас панує повага до батька та матері. Я ніколи не бачив, щоб вони сварилися при мені з братом. І хоч батьки давно одружені, кожного разу, коли батько йде або повертається додому, він цілує маму. Ось саме таке родинне тепло, любов та повагу я хочу перейняти і в свою майбутню сім’ю.
- Мене цікавить ще одне питання. Як би ти карав зрадників Батьківщини?
- Можливо, це кумедно прозвучить, але я змусив би їх слухати свої пісні в процесі їх написання та розробки. Адже однієї пісні у мене може бути більше ста варіантів і їх я проспівую з ранку до ночі. А якщо серйозно, то Бог їм суддя.
- І на завершення, що б хотів ти сказати читачам?
- Лише те, що потрібно бути добрішим, розвиватися, адже розвиток відкриває доступ до ще більших знань та культурних цінностей. Живіть насиченим життям та не скигліть через дрібниці.
Як кажуть у народі, талановита людина – талановита у всьому. Ось така невимушена та цікава розмова вийшла у мене з Сашком за чашкою гарячого чаю, який до завершення уже встиг охолонути. І від себе хочу побажати лише творчих злетів та з нетерпінням чекатиму нового хіта.
