У 2014 році чоловік брав участь в антитерористичній операції, потрапив у полон разом із побратимами під Іловайськом. Вже у 2022 знову пішов на фронт і під час виконання бойового наказу отримав важке поранення ноги, через яке медикам довелося ампутувати кінцівку.

Про полон, важке поранення, проблеми інклюзії, дні на межі життя та смерті Артем розповів ведучому програми Сергію Сінкевичу.

– У 2014 та 2022 роках я добровільно прийняв рішення йти на цю священну війну для мене. Це мій вибір, я несу за нього відповідальність, – зазначив Артем Комісарчук.

У полоні чоловік пробув понад рік. Пригадує ті важкі дні у російській неволі.

– Перший час це була агресія, жорстокість, незрозумілі, допити, побої. Коли вже почали спілкуватися, пройшло 3-4 місяці, в нас почали бачити людей. Ворог зрозумів, що ми не елітні війська НАТО, не головорізи, а звичайні люди. Тоді до нас почали прислухатися. Причиною всього була пропаганда. Їм говорили, що вони воюють проти сатаністів, дітоїдів, ґвалтівників старших жінок і тому подібне, – пригадує Артем Комісарчук.

Що стосується повномасштабної війни, то Артем давно знав, що росія піде далі.

– Після полону я адаптовувався до цивільного життя, але знав, що рф не зупиниться на двох областях. Я казав дружині, що буде повномасштабна війна, тож треба готуватися. У мене вдома давно був складений рюкзак з речами першої необхідності. 24 лютого я взяв його і вийшов з дому, це було миттєве рішення, – наголосив ветеран.

Після численних операцій та ампутації ноги зараз чоловік готується до протезування. Каже, жити з однією ногою надзвичайно складно, адже умов для людей з інвалідністю у Тернополі немає.

– Я балансую на одній нозі, як фламінго. Півтора року взагалі не вставав і не сідав. Коли повернувся до рідного дому, почав порівнювати себе з собою колишнім. Зараз перейти в іншу кімнату, сісти чи прийняти ванну – проблема. Психологічно важко бути залежним від дружини, не бути для неї опорою, а шукати опору в ній. Як чоловік я маю дбати про свою сім’ю, а зараз це неможливо фізично, і це ламає. Але є надія на протез. Сподіваюся, тоді я скажу дружині: «Кохана, видихни!» –підсумував Артем Комісарчук.

Більше – у нашому інтерв’ю.