Про осередки перебування богеми в давній Україні, цікавих представників цього українського прошарку, їхній спосіб життя та багато інших цікавих фактів розповів 17 січня в кав’ярні «Колєжанка» тернопільський історик Володимир Окаринський.

За словами пана Володимира, в багатьох дослідників та істориків неоднакове пояснення поняття «богема», а в самих богемників були різні способи виявити свій потенціал серед оточення.

— Сучасникам, мабуть, важко погодитися з тим фактом, що люди, які колись вели богемний спосіб життя, могли бути досить заможними, знаними та вдало реалізованими. Насправді такі постаті, завдяки власному таланту, таки досягнули значного успіху.  При цьому вони залишалися творцями, шукали різні джерела творчого натхнення, могли шукати гострі відчуття. Такі пошуки не могли не залишити свій слід на багатогранному житті цієї богеми. До речі, між Новітнім часом існування богемників та періодом життя в 19 столітті цього прошарку можна провести аналогію, — поділився історик.

Володимир Окаринський не міг не згадати й кількох уславлених діячів того часу, які безпосередньо мали зв'язок з Тернополем. Зокрема, це був тернопільський єврей-просвітитель Йосеф Перль. Його діяльність змінила як культурне, так й архітектурне обличчя провінційного центру: в Тарнополі він заснував друкарню, першу в Австрійській імперії єврейську світську школу та Нову синагогу.

Не тільки про багатих представників, але й про убогих та не менш цікавих «вільних» народних співців розповів гостям кав’ярні пан Володимир.

— В тодішній Галичині можна було зустріти лірників – професійні напівжебрацькі об’єднання дідів, де частина з людей просто були жебраками. Лірники мали свій фольклор, сленг, мову, певну систему кодів-знаків та відмінний від інших прошарків спосіб життя. Професійною таємною мовою вони спілкувалися лише поміж собою, а лексика дещо варіювала, залежно від регіону. Лірники навіть могли молитися на своєму сленгу, а слово «Бог» могло передаватися по-різному, — підсумував Володимир Окаринський.