Співставлення сучасної української літератури з фотографією болота, а тернопільських поетів – із колоніальними океанськими організмами – ось, що могли почути й побачити жителі міста, які завітали 25 грудня на останні поетичні читання 2017 року «Тернопільська поезія мертва».

Провели нестандартний захід у книгарні «Є»: активіст і «не тернопільський поет, але людина, яка має безпосереднє відношення до поезії» Костянтин Ковалок та представники руху «Тернопільська поезія мертва» – Роман Воробйов, Юрій Матевощук.

Як зауважив гостям один з ідейних натхненників та модератор останніх поетичних читань Роман Воробйов, любов до поезії повинна проявлятися не тільки через прихильність, але й через «твердий кулак».

— Сьогоднішній захід ми організували для небайдужих людей, які люблять поетичність. Та, у випадку з нашою поезією, повинен виправдовуватися принцип «Б’є, отже любить», який і ми втілюємо у життя. Хочеться нас, організаторів заходу, порівняти до третьокласників, які смикають за косичку однокласницю, хоч і люблять її. Так і поезія: з мотивів любові повинна від нас трішки потерпати. До речі, сьогодні ми принесли з собою один із символів нашої творчості – череп, який ми зробили власноруч, — поділився Роман Воробйов.  

До слова долучився і Костянтин Ковалок, який пожартував, що на сьогоднішньому читанні буде багато «дурних» жартів, тож гостям заходу варто лише поспівчувати.

— Щоб знати, чим ми займаємося, вам потрібно насамперед розуміти значення наступних слів: модернізм, постмодернізм і метамодернізм. Раніше в суспільстві був такий тренд, як модернізм. Цей напрям пропагував віру людей у краще – що наука нас врятує, що в суспільстві існують універсальні вартості, що потрібно летіти в космос. Перелічені цінності люди відображали в мистецтві, науці, фільмах та інших речах. Та через певний час серед населення почали відбуватися дивні речі. Люди зрозуміли, що не завжди наука та послужливість владі доводить до добра – в суспільстві ведуться жорстокі війни, створюються ядерні бомби. Переосмислення того, що всі вартості є відносні, що багато правил нам не потрібні,  призвело до виникнення нового напряму – постмодернізму, — поділився Костянтин Ковалок.

Пан Костянтин зауважив, що не так давно з’явилися люди, які заявили, що цілковитого скепсису й зневіри в цінності не буває – завжди потрібно щось визнати. Так і виник метамодернізм, прихильники якого підтримують тезу, що все погане водночас може бути добрим, серйозне несерйозним, веселе сумним і таке інше.

Активіст також показав і прокоментував гостям багато цікавих фотографій, які мали безпосереднє відношення до поезії, поетів, як і загалом до сьогочасної літератури. Костянтин Ковалок з сумом висловився, що не міг знайти гарної світлини сучасної української літератури, тому продемонстрував тернополянам зображення болота на дорозі (наближено відображає нашу літературу).

Наостанок пан Костянтин зауважив, що тернопільські поети дуже схожі до колоніальних організмів, які живуть у Світовому океані. Ці мікроскопічні організми «зліплені» у невеличкі екоколонії, а мешканці таких колоній поділяються на два види: одні працюють і підтримують систему на плаву, а інші лише «жеруть» і нічого не роблять. Ось коли працьовитих організмів є більше, скупчення перебуватиме на плаву, а якщо трутні переважатимуть, планктон потоне. Так само і тернопільська поезія триматиметься на плаву, доки її підтримуватимуть «класні» митці.