Бережанка Віта Білоус-Перфецька створює традиційні воскові вінки, які ще століття тому українки одягали на весілля. 

Першу таку прикрасу жінка виготовила на власне весілля.

Про створення традиційних головних уборів та їх історію Віта Білоус-Перфецька розповіла “Сороці”.

— Я зацікавилася цим ще під час навчання в університеті. Пишучи дипломну роботу на тему “Традиційні жіночі головні убори західної України кін 19-поч 20 ст.”, я відтворювала їх, і відповідно на одному з них був фрагмент з воскових квітів. Він був характерний для Львівщини, — розповідає Віта Білоус-Перфецька. — Мені дуже сподобалося виготовляти цей убір, адже там були і елементи вишиття, і формування квітки. Мене це настільки захопило, що виникло бажання виготовити цілий восковий вінок. Я дуже люблю створювати щось руками, тож якщо є можливість спробувати зробити щось нове, стараюся нею користатися. 

Перший восковий вінок жінка створила на власне весілля. Він складався з масивних піонів.

— Вже після виготовлення весільного вінка я побачила, як гарно така прикраса виглядає на голові. Сподобалося, як я себе в ньому відчуваю і захотілося створити собі ще один на інше свято або урочисту частину. Це наче купити собі новий красивий одяг, — говорить жінка.

При виготовленні вінків мисткиня дотримується традиційної техніки, яку свого часу використовували наші прабабусі.

— У давнину люди., створюючи такий вінок, використовували звичайний білий папір, тоді не було такого різноманіття. Я використовую гофрований. Це сучасніший матеріал, але за структурою він не відрізняється від звичайного, й виглядає ефектніше, — розповідає бережанка. — Традиційно, воскові вінки білі або жовтуваті. Сформована квіточка замочувалася у бджолиному воску і була жовтою, майже коричневою. Пізніше його почали змішувати з парафіном, або використовували лише другий. Я змішую віск та парафін. Якщо хочу, щоб готова робота була світлішою, то використовую тільки парафін. 

Виготовлення воскованих вінків Віта Білоус-Перфецька займається вже шість років. Каже, створення одного такого вінка займає орієнтовно чотири дні. Готові вінки жінка одягає на Великдень, Свято Спаса, публічні чи масові заходи.

фото Анжели Урди

— Для основи беру дротик, тоді використовуючи гофрований папір, формую окремо кожну пелюстку, склеюю їх разом формуючи бажану квітку. Опісля занурюю у суміш воску з парафіном. Потім струшую зайвий віск і ставлю в окрему посудину, щоб квіти добре застигли. Коли вони готові, починаю скріплювати їх між собою формуючи вінок, — розповідає жінка. — Для мене це свого роду медитація. До того ж на це хобі потрібно виділити досить часу.

Мода на восковані вінки прийшла в Україну ще в 19 столітті після весілля королеви Великої Британії Вікторії, яка одягла у святковий день вінок з квітів апельсина. Українки разом з європейками перейняли цю моду. Дівчата формували щось схоже, відтворюючи у воску та папері знайомі їм квіти.

— Воскові віночки були поширені по всій Україні, однак різнилися між собою поєднанням з різними матеріалами або технікою виконання. Наприклад, могли додавати у букет не лише восковані квіти, а й кутасики, бісер тощо. На Тернопільщині були поширені звичайні воскові вінки, проте могли додавати й звисаючі з боків квіти. На Бережанщині не лише дівчатам робили букети з воскових квітів, а й хлопцям весільні бУкети. До них чіпляли довгі білі стрічки, які хлопцям були по коліна, — розповідає Віта Білоус-Перфецька. — На фотографіях побачила, що такі вінки мали дві мої бабусі по татовій та маминій лініях.