У Тернополі планують проводити зустрічі для людей, які пережили втрату близьких.

Про це “Сороці” розповіли психолог Олена Коваль та організаторка персоналізованих церемоній прощання Наталя Шингера.

– Тема втрати є актуальною завжди і особливо під час війни. Це стосується не лише втрати близької людини, а й друга, знайомого з яким спілкувалися певний час та з яким пов’язують якісь взаємини, – каже психологиня Олена Коваль. – Кожна людина переживає це по-різному: вона може тримати все в середині себе або навпаки – ставати більш емоційною, роздратованою у цей період, може з’являтися агресія або злість. Однак такий стан –  це теж спосіб впоратися з втратою. Важливо відстежувати це. 

Психологиня каже, під час зустрічей планують говорити як про етапи втрати й пошук сил і ресурсів, щоб рухатися далі, так і про те, як спілкуватися з людиною, яка проходить ці етапи зараз.

– Варто розуміти, які слова можна і варто говорити, а які навпаки можуть зашкодити. Тож будемо розглядати психологічні інструменти, які допомагають знизити рівень стресу, тривожності  та відпустити людину, серед них – метафоричні карти та написання листів, – каже Олена Коваль.

Інколи терапевтичною може стати навіть персоналізована церемонія прощання, розповідає розпорядниця Наталя Шингера.

– Основними ознаками таких церемоній є те, що вони будуються довкола особистості померлого та є вшануванням прожитого життя: враховується характер людини, те, що вона любила, чого досягла, що залишила та за чим ми будемо сумувати. Важливо й те, що її проводять для тих, хто залишився та горює, тож прощання має відповідати і їхнім потребам. Така практика насправді дуже поширена в інших країнах. До прикладу у Великій Британії (де я дистанційно вивчала організацію таких церемоній) зараз понад 75% похоронних церемоній є персоналізованими, – каже Наталія Шингера.

Можливість висловитися та поділитися спогадами про людину у колі тих, хто відчуває те ж саме допоможе швидше її відпустити, говорить Наталія Шингера.

– Після втрати людина входить в інший етап життя, де їй потрібно навчитися жити без померлого. Це важко залежно від того, наскільки близькими були люди. Тут потрібно не поставити крапку, а перегорнути сторінку. Легше, коли ти бачиш, що близькі  не пішли в небуття, а залишили слід в серцях інших, – розповідає організатор церемоній прощання. – Під час зустрічі я б розповіла, як може виглядати така мініцеремонія, щоб закрити питання які, можливо, традиційний похорон не закрив. В більшості, коли я говорила з людьми, вони казали, що дійсно чогось бракує: поговорити про того, кого втратили, поділитися спогадами, фотографіями. Якщо людина була волонтером або благодійником, можна, наприклад під час церемонії підтримати її фонд і вшанувати таким чином. 

Люди, які хочуть взяти участь у зустрічах можуть зв'язатися з психологом Оленою Коваль у соцмережах або за номером телефону: 0688363590

головне фото з мережі інтернет