Житель села Вільхівчик Гусятинської ОТГ Іван Космина вже понад 12 років пересувається за допомогою інвалідного візка. Попри це, чоловік продовжує займатися громадською діяльністю. Зараз він планує мандрівку у Карпати на старому дідовому мотоциклі, який разом з друзями відновив та обладнав під себе.

Про подорож в Карпати, її мету та відновлений мотоцикл, названий «Феніксом», Іван Космина розповів «Сороці».

Чоловік говорить, мотоциклами цікавиться ще зі школи.

– На дідовому мотоциклі «Дніпро» МТ-10 я їздив ще в шостому класі. Спочатку з батьком, а з восьмого класу за кермо сідав сам. Тож відтоді захоплююся мототехнікою, – пригадує Іван Космина. – Ідея відновити дідів мотоцикл виникла ще у 2020-му році. Тоді він вже був у стані металобрухту. Але у пам’ять про покійного діда хотів відновити його до заводського стану. Пізніше у мене виникло бажання зробити все, аби він поїхав, тож я почав вдосконалювати його, переробив коляску під себе. Тоді, у 2020-му ніхто не вірив, що я дійсно ремонтуватиму цей мотоцикл, але наполегливість дала свої плоди, тож зараз транспортний засіб вже їздить.

(на фото: мотоцикл у розібраному стані)

Іван Космина каже, ідею видозміненої коляски побачив на відео, знятому у США.  У ролику чоловік за допомогою колісного крісла виїжджає на боковий причіп мотоцикла, закріплюється там та їде. Фото звідти він роздрукував та почепив на стіну для візуалізації.

Зараз у мотоциклі замінено кожну деталь. Відновлену мототехніку чоловік назвав «Феніксом».

– У мене не працюють руки і ноги, тож ремонтувати мотоцикл допомагали багато людей, яким я дуже вдячний, у тому числі й односельчани. Завдяки їм вдалося його розібрати. Допомогли хлопці з Харківщини, зокрема Артем Ярошенко, відомий в мотоспільноті як «Тьома Харківський». Мій друг Віктор Чорній з Тлумача вдосконалив колеса – замість стандартних 40 спиць встановив 80, щоб зробити їх міцнішими та відремонтував голови. Зараз мотоцикл – у чортків’ян Тимофія Безпалька, Олега Венгреновича та Тараса Максиміва, які готують його до поїздки в Карпати – працюють над гальмами, передньою вилкою, електрикою, щоб там все було чітко, – розповідає Іван Космина. – Цей мотоцикл я назвав «Фенікс». На честь вогняного птаха який символізує переродження. Адже мотоцикл, якому вже 45 років, ми відновили до стану кращого, ніж з заводу.

Подорож Іван Космина планує на кінець червня-початок липня цього року. Разом з ним у дорогу вирушать друзі-мотоциклісти.

Чоловік розповідає, Карпати для мотоподорожі обрав, бо любить гори та природу.

Мета поїздки – на власному прикладі показати, що для людей з інвалідністю немає нічого неможливого.

– Під час повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю в Україні збільшується просто шаленими темпами. Я хочу, щоб суспільство навчилося приймати їх. Також прагну донести: інвалідність – не кінець життя! Ми мусимо жити повноцінно.  Люди, які мають важку форму інвалідності, як у мене, можуть займатися улюбленою справою та подорожувати на мотоциклі. Для нас не має бути перешкод, – каже Іван Космина. – Дорога до Карпат – це шлях, який я можу подолати за один день. Ще не знаю, як реагуватиму на таку відстань. Машиною мені їхати комфортно, а от мотоциклом – ще невідомо.  Тож це буде випробуванням як для мене, так і для мотоцикла.

Крім відновленого «Фенікса», у гаражі Івана Космини стоять і інші старовинні мотоцикли, їх чоловік колекціонує. В майбутньому планує відкрити музей у рідному селі, де вони стануть експонатами.

Ідею створення музею вже погодили у департаменті культури та туризму ТОВА і підтримали на сесії Гусятинської селищної ради.

(на фото: розірваний снаряд "Граду")

– Планую у музеї створити три тематичні виставкові зали. Перша буде присвячена мото-, вело техніці. Друга – національно-визвольній боротьбі. Третя стане музеєм сільського побуту. Зокрема експонатами будуть мотоцикли, яких вже не зустрінеш на дорогах. У мене є «Іж Планета-5», моторолер «Мураха» та мопед «Карпати», – розповідає Іван Космина. – У залі національно-визвольної боротьби буде багато експонатів з сучасної російсько-української війни: розірвані снаряди «Граду» та гранати, здобута в боях форма окупантів. Їх мені передали з поля бою та з Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Також виставку доповнять фото наших місцевих воїнів, кулі тощо.

Збирати експонати для музею чоловікові допомагають й односельчани.

– У музеї сільського побуду представимо те, чим користувалися щодня люди у 1970-1990-х роках. Наприклад, ночви – дерев’яне корито, в якому місили тісто і купали маленьких дітей. Також є пральна дошка, старі фотоапарати, масничка, у якій збивали масло, жорна, глечики, фотографії тощо. Я спілкувався з сім’єю поляків, які раніше жили у нашому селі. Вони надіслали мені старовинний годинник. На ньому – дубове листя, роги оленя та хрест. Це означає, що його власник був мисливцем, – говорить Іван Космина.

Чоловік вважає, що створення музею дасть можливість розвивати зелений туризм у рідному селі.

– Думаю, це чудово вплине на розвиток села, адже воно розташоване на річці Збруч, яка була свого часу кордоном між Радянським Союзом та Польщею. І думаю, що після перемоги багато іноземців приїдуть в Україну для того, щоб познайомитися з культурою нашого народу. Тож я стараюся докластися власними силами. Як казав Теодор Рузвельт: «Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є», – підсумував Іван Космина.