Чортків’янин Віктор Боркута перетворює трухляві пеньки, гілки, а також каміння на тварин, людей та навіть янголів.

Про свої скульптури та їх створення митець розповів «Сороці».

Віктор Боркута каже, творчість любив з дитинства, однак скульптурою захопився невдовзі після армії.

– Після дев’ятого класу  пішов навчатися у  художній університет імені Крупської в Москві, де заочно здобував знання 6 років. Після армії трохи працював вчителем і зрозумів, що це не моє. Тоді пішов  до будинку культури художником театру, а потім – в художню майстерню, – пригадує скульптор. – Вже після проголошення Незалежності України отримав нагоду попрацювати з київськими митцями – скульптором та ковалем. Вони й надихнули мене працювати з об’ємом. Відтоді я й почав створювати скульптури. Однак тоді їх можна було перерахувати на пальцях рук.

Повернувся до роботи з скульптурами Віктор Боркута останніми роками.

Наразі він створив понад 70 робіт з дерева, каменю та будівельних газоблоків. Приблизно 65 з них чортків’янин виготовив у 2020 – 2021 роках.

– Одночасно можу робити декілька скульптур: беру одну, працюю над нею, потім відкладаю на бік та беруся за другу. В мене немає такого, щоб одразу створити цілу скульптуру від початку і до кінця. Я  працюватиму з матеріалом, поки бачитиму в ньому готову роботу, – каже Віктор Боркута. – Орієнтовно, робота над кількома скульптурами займає тиждень - два.  Протягом серпня я працював на п’ятьма скульптурами одразу, але вони були різного розміру: дві висотою 140 см і до 40 см в ширину, решта – 30-40 см заввишки.

Скульптор зазначає, що найскладніше у створенні скульптури – побачити, що саме можна втілити в матеріалі, який зараз перед ним.

– Буває, я можу уявити готову роботу ще в лісі, шукаючи нові матеріали або навпаки – пеньок стоїть рік або навіть три і я нічого не бачу. Однак приходить час і я вже бачу, що можна проявити у тому дереві. Тоді починається робота, – говорить Віктор Боркута. – Інколи складність виникає в тому, щоб вивезти той пеньок або гілку з лісу, бо деревина дуже важка і не завжди можливо завантажити її до машини. Коли вже привожу дерево додому, накриваю його на деякий час, аби швидше не згнило. Винятком є лише дуб – він міцнішає коли намокає.

Початкову ідею зазвичай вдається втілити на 90%, ділиться скульптор.

– Ті 10%, які залишися, зазвичай бачу вже в процесі роботи. Наприклад коли починаю обробляти гілку, а вона раптом зламалася. Деякі твори дуже делікатні, тож інколи доводиться працювати скальпелем – є складні деталі, які треба різати дуже обережно.

Віктор Боркута каже, що найбільше любить втілювати рухомі сюжети.

– Часто відтворюю тварин, бо так більше можна передати динаміку руху. Однак не менше в мене є робіт на тему янголів. Інколи саме їх я бачу в гілці чи корінці. Ангела і лише його, – зізнається митець.

Серед вже готових робіт символічною для митця є найкраща, на його думку, скульптура.

– Особливою для мене є найбільш професійна робота. Однак, чим довше я практикуюся в своєму захопленні, тим більше росте моя майстерність. Це добре видно, якщо порівняти роботи 90-х і ті, які я створив цьогоріч. Вони відрізняються, як виконанням так і задумами, – каже Віктор Боркута. – Зараз в мене достатньо хороших робіт. Проте серед них я б таки хотів виокремити бандуриста. Цю скульптуру я від початку бачив максимально детально в простому корінці, який приніс на подвір’я. Через неї проходить світло, наче через ажур, тому вона мені подобається.