"Право на щастя": тернополянам покажуть, як живуть матері дітей з інвалідністю
Цієї неділі, 9-го травня у холі ТРЦ «Подоляни» відбудеться презентація фотопроекту «Право на щастя».
Організатор заходу, голова ГО «РУХ -ЖИТТЯ БЕЗ МЕЖ» Олени Коваль, каже, головна мета виставки – показати тернополянам, яким насправді є життя матерів дітей з комплексними порушеннями.
– Дитина з комплексними порушеннями не може самостійно ходити, розмовляти, і повністю залежить від оточуючих. Їй потрібен постійний догляд і щоб поруч була людина. Зазвичай, такою людиною стають їхні матері, – пояснює Олена Коваль. – Переважно, якщо мама йде в декрет, то це приблизно на 3 роки. Для таких жінок він може тривати навіть десятиліттями. Вони постійно доглядають за дітками. Тому ми хочемо показати, що мама відчуває в такі моменти.
В приміщенні торгового центру розмістять фотографії 10-х жінок у двох різних образах: перший відобразить внутрішні переживання матері, другий – людину, якою б вона стала, якби все склалося інакше.
– Цей проект перший в своєму роді у Тернополі, а може навіть в Україні. Його ціль показати справжні емоції та відчуття жінок, – каже Олена Коваль. – Зокрема на фото є образ невидимки адже дуже часто такими матерями нехтують та не сприймають їх за рівних. Звичайно, це також негативно впливає на самооцінку жінки.
Ще однією ціллю заходу звернути увагу громади на потребу створення груп денного догляду, каже голова ГО «Рух Життя Без Меж».
– Зараз такі групи зазначені, як одна з обов’язкових до виконання базових соціальних послуг, якщо в громаді є така потреба. Ми будемо говорити про таку необхідність. Щоб з дитиною займалися спеціалісти, вона розвивалася, а мама мала час для себе. Адже для жінок також дуже важливо проводити час не лише у стінах власної домівки або реабілітаційного центру а й мати змогу піти на роботу, зайнятися улюбленою справою або ж подивитися фільм. Навіть ті декілька годин є рятівним кругом для матерів і вони мають змогу відновитися, – розповідає Олена Коваль. – Зараз є дитячі садки, які готові прийняти дітей з комплексними порушеннями але тут також є свої нюанси. Наприклад, якщо садочок розташований в іншому кінці міста для дитини яка має певні поведінкові розлади дуже важко добиратися до садочку тому що це додатковий стрес, як для малечі так і для батьків.
Олена Коваль додає, що важливим також є залучення фахівців які працюватимуть з дітьми.
– Говорячи про потребу створення таких груп, варто додати, що це не має бути проста перетримка «для галочки». Потрібно, щоб з дітками дійсно займалися фахівці, – говорить Олена Коваль. – Для суспільства створення таких груп також несе користь адже батьки діток з комплексними порушеннями матимуть можливість ходити на роботу та сплачувати податки. Діти, в свою чергу, працюватимуть з спеціалістами і теж матимуть можливість швидше адаптуватися до соціального життя тож в майбутньому на їхні догляд буде потрібно значно менше коштів.