Іронічний пост-розповідь написала у своєму фейсбуку Леся Романчук:

"Ну от, і не хотілося при святі, але так си стало, мушу про тоє писати.. Які то маємо файні галицькі вирази на випадок, як обгортка не відповідає вмісту? Приблизно такі: най би то всьо шляк ясний трафив! Але не всьо, а лиш тую препогану кнайпу, жи вліпило якесь прикре хамидло посеред нашого файного міста і назвало файним українським словом.
А було так: приїхала до Тернополя моя однокласниця Валя - професорка, що мешкає у Празі, а лекції читає в Канзасі та Парижі, і ще там, куди запросять. Леся си стішила фест і по належних колєжанських обіймашках і цілувашках затягла Валю до першої-ліпшої кнайпи.. кнайпа нова, наче цікава, а Леся з роботи, а Валя - з дороги.. Ото сіли, замовили два салати і по мисці вареників. Усілякі присмаки до вареників, як-от ложка сметани, ложка шкварок та ложка смаженої цибулі подавалися додатково і за окрему плату. Але шо то є для двох голодних панянок! Ми ж не так по вареники прийшли, як побалакати - не бачилися 3 роки.
Про що говорили - оповідати не буду, я про те книжку пишу. Про що оповідала Валя - най вона сама книжку пише..
А теє їдзеня залишилося на тарілках з причини абсолютної непридатності до споживання. І все було б гаразд, прийшла ще одна колєжанка - Ліна, ми хотіли ще й для неї замовити миску тих вареників - ну й що, як вони злиплися докупи і подерті, ну й що, як повар забув посолити і начинку, і воду, і тоє не в ресторані подавати, а навіть в савєтській столовці в рабочєм посьолкє встид.. колєжанка теж з роботи, згамає..
Але не так сталося, як гадалося. Прийшов якийсь пан, видно, господар кнайпи і суворо глянув на Лесю й запитав - а пощо пані не спожила свого салату з бурячка? Як посміла залишити на тарілці таку лєгуміну? Леся дістала переляку.. виглядало, що зараз до неї застосують примусове годування - без санкції прокурора і рішення суду.. Внутрішньо заволала - я буду чемна, вуйцю, я більше не буду! Спробувала ціхо пояснити, що варений буряк із зеленою цибулею без жодних приправ - ні солі, ні олії - не є тією стравою, яку Леся споживає навіть у стані крайнього голоду опісля роботи.. Валя ствердила те саме щодо порубаного в січкарні салату з капусти без.. без нічого. Замість того, аби зауважити повару, що слід іноді пробувати, яку посмакіть подає людям, пан господар узяв ложку, спробував мій салат сам (!) й обімлів від смакоти - мням, яке добрісечке.. Це замість - тьху, яка гидота..
- А в нашому закладі сіль на столі, ми всі страви не солимо, а гість солить за смаком.. - і се був контрольний постріл в голову..
І тут Леся вчинила глупство - почала відстоювати позицію споживача і своє право на смачну страву за такі гроші.
Валя, вихована в європейсько-американських закладах харчування, не могла вийти з дива..
- То напишіть на дверях - тут всі страви без солі. Нехай ходять прихильники здорового способу життя, може, їм сподобається.
І тут хам господар (се замість пан господар) видав:
- Знаєте, такі старші пані завжди вважають, що вони краще знають, як готувати, і всіх повчають..
За точність тексту не відповідаю, але це виглядало особистою образою - ходять тут всілякі старушкі і сміють мого повара повчати. І пані Леся не витримала:
- А от за це доведеться відповідати перед Фейсбуком. Бо я прикра старушенція!
І аж тепер настав мій зоряний час:
- Подумаєш, знаю я вас, ви - Леся Романчук, пишіть скільки завгодно, це тільки реклама для мого закладу! Минулого разу, коли написали про іншу мою точку, там удвічі збільшилось відвідування!
І аж тут я зрозуміла - та це ж ї є те хамидло, що вигнало нас із Тарасом та Сергієм Синюком зі своєї іншої кнайпи минулого літа!
Хамидло ще й на вулицю вибігло і волало - пишіть-пишіть!
Ну то я й пишу.. Точку не називаю. Безкоштовної реклами не діжде. Але який клас - мене вже й хамидла в кнайпах упізнають.. А се вже - слава.. Зирк в дзеркало -так і є, довкола голови си світит.. Звізда патамушо..
Наш вечір тільки починався.. Хотілося ще чогось смачного, солодкого і багато. Але здоров'ям Ліни ми з Валентиною не могли ризикувати, тому Валя загадала: "А веди-но нас, колєжанко, до тієї кав'ярні, де ми так гарно посиділи минулого разу! Досить експериментів.." І повела я колєжанок до "Кав'ярні на Валовій".. Там все було як завжди - затишно, смачно, в доброму товаристві - за сусіднім столиком моя люба Оксанця Павлишин.. Ліна ще спитала - що за знайоме обличчя? Та ж з телевізії обличчя, тому й знайоме.. Гарні люди в гарному, перевіреному роками, закладі.
Ото ще й ще раз - не ходи куди попало! Не балакай з ким попало!
Наш вечір завершився удома, вином, полуничками і піснею під гітару.. І не хотілося писати всілякого бяканого при святі, але ж хамидло чекає на свою порцію слави.. То нехай вже має.. Ібо вредна я..."

Джерело

Фото не відповідає дійсності