Богдану із позивним «Скіф» 35 років, він командир артилерійської батареї 50 окрема артилерійська бригада.
До повномасштабної війни служив у Національній поліції — у підрозділі спеціального призначення.
У серпні 2021 року залишив службу, планував будувати спокійне цивільне життя, більше часу проводити з родиною.
Але за кілька місяців усе змінилося.
У березні 2022 року Богдан приєднався до 19 стрілецького батальйону, який формувався у Хмельницькому. Як і для тисяч українців, для нього це рішення було чітким і внутрішньо беззаперечним. У перші дні служби він знав лише одне - ворога не можна допустити на нашу землю.
Свій шлях розпочав у піхоті. Згодом опанував артилерію — став навідником, потім командиром гармати.
Крок за кроком, через досвід, відповідальність і щоденну роботу над собою, він виріс до командира самохідної артилерійської батареї.
Сьогодні у його підпорядкуванні — не просто важка техніка, а злагоджений бойовий механізм, де кожен знає свою роль і працює на спільний результат.
Каже, найважче у службі — це не навантаження і не ризик. Найважче — це час, який війна забирає у родини. Чим більше відповідальності, тим більше годин і думок належать службі, і тим менше залишається для близьких. Але саме підтримка рідних дає сили рухатися далі.
Управління батареєю для Богдана — це, перш за все, відповідальність за людей. Він переконаний: головне — згуртувати особовий склад, об’єднати навколо спільної мети. Там, де є довіра, дисципліна і взаєморозуміння, народжується те, що вирішує хід бою — злагодженість, професіоналізм і спільне бажання перемогти.
Війна змінила багатьох. Але водночас вона показала, на що кожен здатен.
Попри війну, він зберігає прості та людські мрії. Після перемоги хоче подорожувати Україною разом із родиною. Каже, ще є багато місць, де вони не встигли побувати — і обов’язково це зроблять у мирній країні.
Звертаючись до українців, Богдан говорить стримано, але впевнено - бажає витримки і віри у власні сили. Перемагати — разом, розділяючи одну велику справу на всіх, де кожен на своєму місці робить по максимуму. Закликає долучатися до Збройних Сил України, працювати професійно — тепер уже в армії, захищаючи свою державу.
Шлях, який уже пройдено, — це доказ того, що українці здатні вистояти там, де здавалося неможливо. Від перших днів невизначеності — до сили, досвіду і впевненості у своїх діях. І цей шлях ще триває в у виснажливій праці на фронті, у витримці й єдності.
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП
