Своє 93-ліття відзначила Федірко Валентина Зеновіївна – жителька села Плотича.
Як повідомили у Білецькій громаді, Валентина Зеновіївна Федірко народилася 22 жовтня 1932 року у селі Мартиновичі, Поліського району, Київської області. Це був страшний час Голодомору. Батько народився в Україні, а його брат і сестри у Польщі. Іменинниця рано втратила батька, його 1937 році репресували, а в 1938 році розстріляли більшовики.
Довгий час мати не розповідала про те, що сталося із батьком, адже радянська тоталітарна система не щадила нікого… не розповідала й про голодні роки, коли «чекісти налітали на двори, шукали картоплю, збіжжя. «Шпичками» протикували подвір’я, город, зривали підлогу. Забирали все, що знаходили.»
У сім'ї їх було четверо дітей – наймолодший був брат. Мати Валентини Зеновіївни працювала вночі на заводі міндобрив, а вдень в колгості, щоб прогодувати сім'ю. Не цуралися ніякої роботи, адже важко доводилося в роки війни та повоєнної відбудови.
Іменинниця поступала у Львові на навчання в технікум, але її по стану здоров'я комісували і вона поїхала вчитись на Тернопільщину до Чорткова, де поступила в медичне училище.
Після закінчення навчання її направили працювати у лікарню села Великий Глибочок, де з 1952 року працювала медсестрою. Згодом вона була переведена в лікарню села Плотича, де працювала лаборантом. Разом із чоловіком виховала двох синів. Має трьох внуків та сім правнуків, яким надзвичайно радіє.