Ця трагічна дата нагадує про один із найжахливіших злочинів нацистів під час Другої світової війни. 29—30 вересня 1941 року, одразу після захоплення Києва нацистськими військами, окупанти здійснили масове знищення мирного населення.
До урочища Бабин Яр були зігнані тисячі киян — переважно євреї, але також роми, пацієнти психіатричних лікарень, радянські військовополонені, члени підпілля. За два дні було розстріляно понад 33 тисячі осіб. Протягом наступних місяців розстріли тривали. У Бабиному Яру загинули десятки тисяч представників різних національностей і віросповідань. Загальна кількість жертв сягнула близько 100 тисяч осіб. Ця трагедія стала символом Голокосту на території України та в усьому світі, свідченням безмежної жорстокості нацизму і болісною раною для всього людства.
За радянських часів правда про Бабин Яр замовчувалася. Лише наприкінці ХХ століття почали з’являтися перші пам’ятники, відкриватися документи, публікуватися свідчення очевидців.
Сьогодні на території Бабиного Яру встановлено десятки пам’ятників різним групам жертв — євреям, ромам, українцям-націоналістам, дітям, священнослужителям. Щороку 29 вересня у Бабиному Яру відбуваються жалобні заходи за участю представників держави, духовенства, дипломатів, громадських організацій та киян.
Трагедія Бабиного Яру — це не лише частина історії України, а й глобальний символ злочинів проти людяності. Сьогодні вона набуває особливого значення: у час, коли Україна протистоїть агресії росії, пам’ять про невинно вбитих людей є нагадуванням про цінність людського життя, свободи й гідності. Вшанування жертв Бабиного Яру — це заклик до єдності проти ненависті, расизму, антисемітизму, будь-яких форм дискримінації.