Іван — артилерист 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого . Йому було лише 20, коли він свідомо обрав службу за контрактом. Перші дні повномасштабного вторгнення зустрів на Житомирщині, згодом — воював на Київщині.
Саме тоді його розрахунок уперше відкрив вогонь — по ворожих колонах, танках і техніці, які сунули вглиб країни. Постріл за пострілом, ціль за ціллю — точність Івана рятувала побратимів і наближала втечу ворога.
Після перших боїв були Миколаївщина, Донеччина, Харківщина. Були втрати, яких не забути, і моменти, коли життя висіло на волосині. Під Куп’янськом Івана важко поранив уламок ворожого "Ланцета" — наскрізне поранення легені, критична втрата крові. Каже: якби медики запізнилися хоча б на 20 хвилин — шансів би не залишилось. Але встигли. Евакуація, переливання — і шанс, який він не змарнував.
Він повернувся до своїх, до побратимів, до гармати. Іван знову на передовій. Бо інакше не може. Бо знає, що кожен його постріл — це ще один крок до перемоги.
За матеріалами комунікаційного підрозділу 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
Група комунікацій Тернопільського ОТЦК та СП