На руках у нашого захисника — маленький пухнастий, «антидепресант». Малюк, який ще не знає, що таке війна, але вже став частиною історії фронту. Його мама — місцева, на кличку «Данка», — зовсім недавно, привела на світ трьох богатирів. Тато — «Полкан», бельгійська вівчарка з великим серцем та бойовим духом.
Про це пишуть на сторінці 105 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ.
«Полкан» воював пліч-о-пліч із нашими бійцями з роти вогневої підтримки 80 батальйону нашої бригади. Пережив і тривоги, і постріли, і… біль. Він отримав осколкове поранення, коли підірвався на розтяжці. Захисники не залишили його — зашили, вилікували, вивезли з передової. А далі… Тернопільщина, дім. З тим, хто його любить. Після короткої відпустки господаря бойовий пес повернувся у стрій та продовжує допомагати нашим захисникам.
Ці маленькі чотирилапі — більше, ніж просто тварини. Вони — спокій серед вибухів, тепло серед окопного холоду, мовчазна підтримка в найважчі моменти.
І поки одні борються за мир, інші — з хвостиками — оберігають душу. Слава нашим захисникам! Слава нашим меншим, проте вірним друзям!