Головнокомандувач ЗС України, генерал Олександр Сирський нагородив нагрудним знаком “Срібний хрест” командира мінометного взводу молодшого лейтенанта Руслана Кришталя.
Розрахунок Руслана зумів зупинити ворожі спробі штурму позицій. Під його керуванням під час бою поблизу населеного пункту Олешня мінометники влучно відпрацювали по росіянах, знищивши шістьох з них та поранивши ще з десяток. Це зірвало плани ворога та змучило їх відступити.
Однак про бій десантник говорить просто: “Це моя робота. У нас таких боїв було чимало – біля Курульок, Довгенького, біля Куп’янська… Усі вже й не згадаєш. Це перші місяці кров кипить, емоції бурлять, а потім це стає просто роботою. Напевно, це й на краще, тоді голова холодна і можна краще знищити всіх ворогів”.
Руслан у війську вже сім років. Доєднався до лав ЗСУ, коли йому було 18 років. Це був свідомий вибір юнака.
“В країні йшла вже не перший рік війна. Спочатку, коли вчився в школі, намагався допомагати своїм землякам, які вже воювали. Тоді з друзями збирали кошти, пакували посилки для них. Потім вже почав і сам готуватися. Доєднався до патріотичного товариства “Сокіл”. Я розумів, що так просто росія від нас не відчепиться, тому я хотів її зупинити”, - згадує Руслан.
Десантник дійсно став ефективним воїном – його розрахунок завжди дуже влучно працює на фронті. Росіяни не раз намагалися вирахувати його позицію, адже мінометники Руслана справжня кістка у горлі ворога. Однак зустріч з Поліськими десантниками означає смерть для противника.
Наразі в 95 окрема десантно-штурмова Поліська бригада ДШВ ЗСУ можна призватися 18-річним за проєктом “Контракт 18-24”. Чимало людей в дописах в соцмережах обурюються, що це ж лише діти, що від них ніякого толку не буде.
“Якщо не вчитися, не тренуватися, то в будь-якому віці не буде толку! - говорить Руслан. – У мене вийшло, бо я хотів не просто стати військовим, а стати успішним на полі бою. Після навчання потрапив за розподіленням в мінометний розрахунок. Раніше я його в очі не бачив. Але інструктори навчили з ним працювати, а потім побратими завжди готові були допомогти, підказати, поділилися своїми знаннями. І ось вже командую розрахунком”.