Командир взводу батареї безпілотних авіаційних комплексів 44 окремаої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола на псевдо Позитив служить з 2020 року, хоча рішення йти в армію ухвалив набагато раніше.
— Я розумів, що так чи інакше з цим зіштовхнуся, — говорить він. — Війна для мене не була чимось далеким.
Родом 27-річний Позитив із Рівного. У 2015-му закінчив школу, вступив до цивільного вишу на спеціальність «психологія». Військова кафедра відкривала можливості, тож він припускав, що форма колись стане частиною його життя.
У 2019-му отримав диплом, а вже наступного року офіційно став військовослужбовцем. У ряди Збройних сил вступив за контрактом — на посаду офіцера-психолога.
До 44-ї артилерійської бригади потрапив майже випадково. Після навчання встиг побувати за кордоном, але у січні повернувся додому. Знав, що навесні почнеться черговий призов, і не чекав, що обставини вирішать за нього.
— Побачив, що є вакантна посада на «Work.ua», — згадує він. — Написав, пройшов співбесіду — так усе й почалося.
Контракт мав би закінчитися, але війна змінила плани — тепер служба продовжується автоматично.
— Якщо не захистимо країну, то війну залишимо нашим дітям, — говорить Позитив про свою головну мотивацію. — Краще я тепер, ніж потім вони. Поки існує росія, доти є загроза.
Бойові завдання для Позитива — це не лише техніка чи зброя, а й велика відповідальність за результат. Для нього головне, щоб борт піднявся в небо та надав чітку картинку. Кожен виліт — важлива частина великої справи.
Позитив працює переважно вночі з різними типами техніки, як вітчизняної, так і іноземної. Сам він обслуговує американські апарати, які мають свої переваги, але й недоліки.
— Наші борти, на думку Позитива, створені для боротьби з реальним, підготовленим противником. США з 2001 року ведуть антитерористичні операції проти малих груп, озброєних мінометами та кулеметами. Україна протистоїть армії ядерної держави, де на першу лінію заходять танки та артилерія. В цьому сенсі наша підготовка набагато більш адаптована до реалій війни з великим противником.
— Ми працюємо з тим, що маємо, і швидко адаптуємося до умов, — підкреслює Позитив. — В Америці головна увага зосереджена на стрілецькому озброєнні, у нас першою «залітає» протитанкова міна. Це зовсім інша війна.
Допомога західних партнерів, за словами військовослужбовця, є критично важливою з перших днів великої війни. Американці не лише постачали техніку, а й готували українських військових. Позитив теж пройшов таку підготовку, що значно підвищило ефективність наших військ.
— За літо американці вдосконалили ситуацію, і зараз вони добре розуміють, наскільки важлива ця підтримка, — підсумовує Позитив. — Однак в цій війні українці покладаються в першу чергу на себе.
Разом із Позитивом воювати пішов його батько. Спочатку служив у стрілецькому батальйоні підрозділу, розташованому в Рівному, але згодом через структурні зміни в ЗСУ його перевели в піхоту. Буває, що по два тижні з батьком зв’язку ніякого.
— На 14-й день мама завжди пише: «Де тато?» — каже Позитив. — У моєму підрозділі Starlink — це буденність, завжди на зв’язку.
Мама, за словами Позитива, сивіє від розуміння, що її чоловік і син разом тримають лінію. Ідейно вона завжди була берегинею культурних традицій. Це родинне: свого сасу дідусь відстоював національні цінності, не пускав дітей ні в піонери, ні в комсомольці. Тому вони й там.
— Ми прикриваємо один одного. Він — той щит, який не дозволить ворогу прийти до нас, а ми — не даємо дійти до нього.
Підрозділ, у якому служить Позитив, має свою специфіку. Тут головне — не фізична підготовка, а розумові здібності та прагнення розвиватися. Їхня робота — частина артилерійської бригади, зосередженої на використанні безпілотних систем.
— Нам потрібні молоді хлопці, які розбираються в комп’ютерах, картах, мають просторову уяву, грали в різні ігри, — каже Позитив. — Програмісти, технарі — саме вони приносять нові ідеї й підходи.
Новобранці, за словами співрозмовника, часто бачать завдання під іншим кутом, і ці ідеї втілюють у життя.
— У мене вже є певна стереотипізація мислення, а вони приходять і пропонують щось нове, і це працює, — визнає командир.
Важливу частину підготовки військові проходять за кордоном. Хлопці навчаються в країнах Західної Європи. Новачків залучають у екіпажі, де досвідчені фахівці дають базу. Потім вони їдуть у навчальний центр і вже там освоюють сам борт.
Попри складність завдань, у підрозділі майже немає плинності кадрів.
— Якщо від нас і йдуть, то тільки на вищий рівень, — підкреслює Позитив. — Це місце для тих, хто хоче рости. У нас хороше командування і забезпечення. Це дозволяє зосередитися на головному — виконанні завдань і постійному розвитку.
Джерело: Тернопільський ТЦК СП