Перші згадки про церкву в Острові датовано XVI століттям. За переказами довгожителів, дерев’яний храм (за однією із версій, названий на честь преподобного Онуфрія Великого), розташовувався на Містечку і згорів під час великої пожежі.
Нинішню церкву Святого Архистратига Михаїла споруджено за планом київських архітекторів. Жертводавцями будівництва стали місцева громада і родина графа Баворовського. У церковних книгах від 1882 року зазначено, що упродовж тривалого часу «патроном церкви була Марія графиня Баворовська». Відомо, що вона таємно давала гроші на церкву і на її замовлення у правій частині храмі була зведена альтанка, де під час богослужінь молилися члени графської сім'ї. Цю альтанку розібрали під час ремонту храму у 1933-1935 pоках, повідомляють на сайті Великобереовицької громади.
Наріжний камінь під будову заклали 25 червня 1878 року у день святого Онуфрія. Храм освятили 21 листопада 1882 року, а в 1899-му збудували дзвіницю.
Будівництвом керував о. Іван Любович, який прослужив в Острові аж 62 роки, помер у 1914-му та похований на місцевому цвинтарі у гробівці біля каплички графа Баворовського.
Внутрішні розписи церкви створив відомий галицький маляр і письменник Корнило Устиянович.
До слова, цей видатний художник, разом із кількома іншими помічниками, розписував і греко-католицьку церкву Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії у сусідньому Буцневі.
Старожили переповідають, що камінь на будівництво церкви возили із буцнівської каменоломні, лісоматеріали – з острівського лісу, а граф Баворовський біля Валок зорганізував виробництво, де випалювали цеглу. Церкву зводили всією громадою. А щоби зібрати відповідні кошти на новобудову, люди підписували в банку векселі, віддаючи під заставу власну землю.
Божий храм сильно постраждав у період двох світових воєн. До його відновлення активно доклалася жителі Острова. Зараз церква у добротному стані, гарно прибрана дбайливими руками численних парафіян.
Серед помітних духовних постатей на парафії варто згадати о. Василя Глуховецького. Настоятелем церкви Святого Архистратига Михаїла він був понад двадцять років, від 1923 до 1944 року, і попри терор кадебістів залишився вірним УГКЦ.
Упродовж 1946-1989 років парафія належала РПЦ. Від кінця 1950-х та до 1985 року церква не діяла. За свідченнями острів’ян, богослужіння відбувалися таємно. Не раз віруючим доводилося переривати Службу Божу та тікати з церкви, ховаючись від переслідувань тодішньої влади.
Наприкінці 1980-х–на початку 1990-х років підпільні літургії в Острові здійснював о. Василь Семенюк (з 2003 року – архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ), який щороку навідує острівську церкву. А ще раніше, із 1993 року, парафію неодноразово візитував світлої пам’яті владика Михаїл Сабрига.
З 1995 року парохом церкви став о. Мирослав Богак. Помічником священника від 2009-го є о. Василь Шафран.
При церкві діють мирянські братства і спільноти для вірних різних вікових категорій. До них належать: братство Матері Божої Неустанної Помочі, спільнота «Матері в молитві», Марійська і Вівтарна дружини, братство «Третій чин», спільнота «Молодь Христова», а також «Біблійне коло», в якому парафіяни поглиблено вивчають Святе письмо.
У роки Незалежності зусиллями громади реставровано приміщення церкви і дзвіницю, які, без сумніву, є духовно-архітектурною окрасою краю.
Фото Максима Павлуся