У селі Острів, що в передмісті Тернополя, є цілюще джерело, яке має важливу історико-культурну, науково-пізнавальну та естетичну цінність. Гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Тут величаво звучить слово Боже, сюди приходять численні паломники, аби помолитися, зачерпнути смачної, багатої на іони срібла води, вдихнути благодатного повітря, відпочити від суєти світу у цій воістину райській тиші, повідомляють на сайті Великоберезовицької селищної ради.
Історія про чудотворну силу Острівського джерела бере початок із сивої давнини.
Місцеві довгожителі переповідають легенду про те, що у графа захворіла донька – втрачала зір (за іншою версією – мала захворювання крові). Жоден лікар не міг вилікувати її. Графиня щиро молилася за одужання дитини. Одного разу їй приснилася Богородиця і вказала, що порятунком стане джерельна вода. Прислухалася графиня до слів Матері Божої і через деякий час їхня важко хвора донька одужала. Із вдячності за оздоровлення своєї доньки Баворовські поставили тут фігуру Матері Божої, яку замовили в італійського майстра.
З тих часів і донині до цієї святині йдуть за зціленням люди звідусіль.
У радянські часи комуністи неодноразово нищили фігуру і не допускали людей до джерела, але стежка до нього ніколи не заростала. Тоді люди збиралися там на молитву, таємно відновлювали фігурку. Наприкінці 1980-х відправляли Літургію по домівках, зокрема, в о. Романа Кріси, сестри-монахині Марії, а згодом почали служити й біля каплички. На початку Української незалежності над очищеним джерелом поставили нову фігуру Матері Божої, спорудили накриття.
Тут є галерея Чудотворних ікон Богородиці з Тернопільської області, павільйон для відвідувачів, купіль.
Поряд вивершується церква Святої Софії Премудрості Божої на честь краянина, Патріарха Йосифа Сліпого та мучеників-ісповідників УГКЦ.
Капличку і Хресну дорогу Ісуса Христа на 15 стацій збудував і встановив місцевий мешканець Ярослав Семчишин, який мав на це покликання і особливе натхнення від Бога. Допомагали йому односельці. Багато років пан Ярослав опікувався святинею біля джерела, дбав, аби там було затишно молитись, аж поки не відійшов до Господа у 2004 році. Згодом там поралась добродійка Антоніна Курилас. Нині про благоустрій біля каплички та порядок у новозбудованій церкві Святої Софії Премудрості Божої дбають місцеві жінки.
Так з маленького джерела з року в рік постає своєрідний Марійський духовний центр. І це невипадково, адже ця місцевість та все, що на ній робиться, перебуває під особливим покровом Пресвятої Богородиці.
Фото Максима Павлуся