Користування церквою буде спільним.

Про це зазначила прес-служба ТЗА УГКЦ.

Вірменська церква знаходилась у напівзруйнованому стані біля греко-католицькому храму у м. Бережани на Тернопільщині. Вона входить до місцевого Державного історико-архітектурного заповідника, є пам’яткою місцевого значення (вул. Вірменська, 6), проте коштів на її реставрацію, а навіть просто на підтримання в стані консервації не виділялося – спільна доля багатьох архітектурних пам’яток в Україні.

Парафіяни церкви неодноразово звертали увагу на будівлю, що стояла за декілька кроків від їхнього храму. Хоч особливої потреби у зайвому приміщенні парафія не мала, все ж таки заради ремонту та збереження історичної пам’ятки вирішили взяти її у користування та створити тут церкву для дітей. Вірменський храм має обгороджене подвір’я на відміну від церкви Пресвятої Тройці, що знаходиться посеред площі міста. За задумом парафіян, саме це подвір’я було безпечним для дітей у проведенні літніх таборових заходів.

Відновлення вірменської церкви очолив декан Бережанський отець Михайло Бугай. У листопаді 2011 року розпочалися відновлювальні роботи силами греко-католицької громади: було скріплено фундаменти, підмуровано пошкоджені стіни, повністю перемуровано зруйнований правий притвор з тесаного каменю та над ним відновлено склепіння з цегли. Відновлено дах храму. Скріплено арки стелі та виконано армований пояс.

У ході відновлювальних робіт замінено 85% дерева несучої конструкції даху. Для перекриття використовувалася стара керамічна черепиця, яку громада скуповувала в околиці. Деякі люди, що її продавали, дізнаючись, що це для храму у Бережанах, відмовлялися від оплати за неї. Було наново покрито купол булатним металом. Три хрести даху були виконані у вірменському стилі ковалями з Тернополя. Відремонтовано також вікна храму, зберігаючи попередні металічні рами. У середині храму відновлений саркофаг з похованням вірменського пароха, що знаходиться між святилищем та навою, та 2/3 підлоги храму.

Роботи завершилися у 2014 році. За цей період громада витратила суму у 197 560 грн., з якої покривалися витрати на матеріали та оплату робіт, хоч багато парафіян виконували роботи на волонтерських засадах. Консультував відновлювальні роботи та надавав кваліфікованих робітників директор Бережанського ДІАЗ В. П. Зорик.

Вірменська громада м. Тернополя звернулася до парафії з проханням передати храм у їхнє користування, оскільки це єдиний вірменський храм, що зберігся на Тернопільщині. Бережанська громада пішла на зустріч громаді Вірменської Апостольської Церкви. Було підготовано меморандум про спільне майбутнє використання храму. Вірменський священик, що навідуватиме вірменську церкву у Бережанах має осідок у Чернівцях.

Цими днями Голова Тернопільської ОДА С. С. Барна підписав розпорядження про передачу храму у користування вірменській громаді.

Історична довідка

Вірменська громада у Бережанах виникла завдяки поселенню у містечку родин купців. Перший вірменський храм у місті був дерев’яний. Акт храму датований 1710 р. За цим документом, власник Бережан Адам Миколай Сенявський зобов’язався платити пароху 300 золотих щорічно «по вічні часи».

Муровану церкву, що збереглася до наших днів, почали будувати через 30 років стараннями пароха о. Деодата Горбача. Її завершили у 1764 р. Відомо, що у 1791 р. храм освятив львівський архиєпископ Яків Туманович. Церква освячена честь св. Григорія: його ім’я носив один із бічних вівтарів; інший був на честь св. Анни, а головний — Непорочного Зачаття Діви Марії. Парохія входила до львівської єпархії Вірменської католицької церкви.

У 1806 р. австрійська влада закрила храм і перетворила його на склад. Утім, після пожежі міста 1810 р., у якій згорів парафіяльний костел, власниця Бережан княгиня Любомирська наказала відремонтувати покрівлю вірменської церкви і служити римо-католицькій громаді у ній.Після ремонту костелу вірменська церква знову стояла пусткою, аж доки у 1828 р. катехит місцевих шкіл о. Григорій Давидович не взявся за її відновлення, залучивши до справи заможних місцевих вірмен і власників місцевих маєтностей — родину Потоцьких.

У 1831 р. храм повторно освятив львівський вірменський архиєпископ Самуїл Кирило Стефанович. У 1880 р. бережанська вірменська парафія, з огляду на невелику кількість віруючих, охоплювала терени трьох давніших австрійських округів: Бережанського, Тернопільського і Заліщицького.

У 1908 р. парохом вірменської громади у Бережанах став о. Ігнатій Следзевський. У 1910 р. він розпочав чергове оновлення церкви. Вірменську мову у Богослужіннях у церкві можна було чути до кінця Першої світової війни. У міжвоєнний період тривала латинізація спільноти. У 1927 р. споруду реставрували і громада продовжила існувати до 1945 р. Тоді останнього пароха о. Казимира Ромашкана арештували. У радянські часи будівлю святині періодично використовували як склад. Зі здобуттям Україною незалежності її передали у користування парафії Св. Трійці УГКЦ, чия церква розташована поряд. Із 2004 р. вірменська церква включена до складу Бережанського державного історико-архітектурного заповідника.

Вірменський храм і Бережанах — однонавова споруда з куполом, що має виразні риси пізнього бароко. Дах двоскатний, увінчаний сигнатуркою. Ще у 1905 р. храм був покритий ґонтом і тільки купол — бляхою. На фронтальному фасаді споруди здавна був розпис — св. Григорій, замінений на початку ХХ ст. зображенням Діви Марії. В інтер’єрі церкви збережена цінна ліпнина, рельєфні зображення святих Домініка, Йосифа, Миколая, Станіслава і Франциска, фрагменти настінного розпису.

о. В. Козак, В. Мороз

Зображення — Вірменська церква у Бережанах в 1937 році.