У Тернополі відбувається судовий «договірняк» на 15 мільярдів від агрохолдингу «Мрія»
В четвер, 24 листопада 2016, року у Господарському суді міста Тернопіль відбулось перше судове засідання, щодо стягнення із 68 компаній, які входять в склад агрохолдингу «Мрія» заборгованості за отриманими коштами.
Кредитори Мрії, а саме Бе.Ен.Вай Меллон Корпорейт Трасті Сервісес Лімітед та інші позиваються тепер вже до нового менеджменту агрохолдингу «Мрія» в особі Саймона Чернявського та вимагають повернути їм майже 15 мільярдів гривень боргу.
Сума позову в майже 15 000 000 000 грн, який є в 3 рази більший, ніж бюджет самої Тернопільської області, де і проходить даний Судовий процес, сама по собі є резонансною та безпрецедентною.
Але не дивлячись на рекордну суму позову, подію явно намагались приховати від уваги ЗМІ та громадськості.
Представники агрохолдингу «Мрія», побачивши в залі суду журналістів та громадських активістів, були явно здивовані, почали помітно нервувати і відмовлятись надавати будь-які коментарі з приводу справи.
Також досить дивним були і злагоджені, миролюбні і майже синхронні дії інших учасників судового процесу вже під час самого засідання.
Присутнім в залі журналістам та представникам громадських організацій скидалось на те, що обидві сторони цього утаємниченого судового процесу насправді є однією стороною. А те, що відбувається в залі засідань – йде за завідома спланованим та узгодженим сценарієм.
Тож журналісти-розлідувачі, поцікавились біографією та судовими справами учасників Судового процесу.
І з’ясувався один дуже підозрілий факт: юристи, які представляють інтереси кредиторів (позивачів), працюють в юридичній компанії AVELLUM – це та сама фірма, яка постійно представляє інтереси самих відповідачів - агрохолдингу «Мрія»!
AVELLUM (Дмитро Марчуков)
Зокрема, голова практики юридичної фірми AVELLUM Дмитро Марчуков, представляв інтереси агрохолдингу “Мрія” (відповідача), а його колега по офісу – Сергій Уваров,
представляє Кредиторів Мрії , тобто позивача у даному позові… Такий собі юридичний «мєждусобойчик».
Отже, зовсім не дивно, що практично «в один голос» представники і позивача, і відповідачів (агрохолдингу «Мрія»), просили суддю продовжити засідання у «закритому режимі», подалі від людських очей і дуже засмутились, коли представник феміди відмовив у їхньому явно невмотивованому клопотанні.
Отже, в результаті аналізу цієї каламутної історії виникають резонні запитання:
1. Чому «полем юридичної битви» обрано саме Тернопіль, адже агрохолдинг «Мрія» –це загальнонаціональна компанія із численними представництвами по Україні?
2. Як пояснити,що юристи і позивача, і відповідачів у даній справі – працівники однієї і тієї ж юридичної фірми? Чи є тут конфлікт інтересів або змова?
3. Чому позивачі і відповідачі одностайно клопотали в Суду проводити судове засідання, предметом якого є борг у 15 мільярдів гривень (!) у закритому режимі та що намагаються приховати від суспільства?
Відповідь на ці та інші запитання, ми зможемо отримати вже найближчого четверга, коли «справа на 15 мільярдів» почне розглядатися по суті.
