21 листопада біля пам’ятника Небесній Сотні зібралися небайдужі тернополяни, активні учасники Тернопільського Майдану, молодь. Кілька десятків людей вшанували пам’ять Небесної Сотні й разом пригадали революційні події. Серед них — очільник штабу національного спротиву Тернопільщини 2013-2014 років, боєць батальйону «Карпатська Січ» 93 ОМБр, депутат Тернопільської міської ради від ВО «Свобода» Володимир Стаюра.

Під час Революції Гідності він узяв на себе відповідальність за координацію активістів в обласному центрі й районах, був речником на мітингах, допомагав організовувати поїздки тернополян до Києва, очолював людей під час блокування обладміністрації за що отримав кримінальне провадження. А навесні 2014-го Стаюра пішов добровольцем на схід захищати свою державу. Володимир Стаюра поділився спогадами про Майдан, підсумував досягнуте.

— У нас сьогодні свято — День свободи і гідності, — каже Володимир Стаюра. — Ми прийшли вшанувати наших Героїв, пам’ять про яких свято зберігаємо. На жаль, ті плани й задуми, про які ми говорили на Майдані, на сьогодні ще не здійснилися. Ми боролися за зміну системи влади, але як би не було прикро, ми змінили не систему, а людей при владі. Тому в країні нічого не змінилося. Герої Майдану точно не за це вмирали! У нас тепер є пам’ятник Небесній Сотні, а Україна вже має Небесні Легіони наших воїнів на сході, які загинули, захищаючи Батьківщину. Поки ми не досягли поставлених цілей, тож наша боротьба триває і влада у нашій державі таки стане українською. А цей день для мене, перш за все, є Днем пам’яті.

— Як ставитеся до того, що люди, які причетні до вбивств на Майдані, на волі?

— Це — наша ганьба. За три роки ми змінили кілька урядів, проте жоден з них не був національним. Ми змінили Януковича на Порошенка, але реальних змін не відбулося. І на сьогоднішній день не притягнуті до відповідальності люди, які вбивали побратимів на Майдані. Мають бути покарані й ті, хто причетний до розпалювання війни на сході. Всім українським народом ми повинні домогтися, щоб це відбулося.

— Пригадайте, на першу річницю Майдану було дуже багато людей, на другу — трохи менше, а сьогодні — лише кілька десятків. Чому так?

— Я, на жаль, не був ані на першій, ані на другій річниці, бо ніс службу на сході. Гадаю, що до цієї дати варто було би привернути більше уваги всім нам, щоб ми сьогодні були тут усі разом. Сподіваюся, що не менш важливі, криваві дати Майдану будуть вшановані гідно. Молодь, яка сьогодні прийшла до пам’ятника Небесній Сотні — це нове покоління українців. Вони точно не дадуть забути ці події.

— Ви були одним з тих, хто щодня стояв на Тернопільському Майдані. Як, гадаєте, він вплинув на хід Революції?

— Масштабний Майдан зібрався після побиття студентів, після того, як пролилася кров наших дітей. Тоді прийшло розуміння того, що так далі бути не може, що країні потрібні зміни. Ще не було на Майдані революційних гасел, партій, не було розрізнення, бо всі виступали за Європейський вибір. Ми приєдналися до студентів і створили страйковий комітет, штаб національного спротиву. З того часу почалися щоденні зустрічі на Майдані, відправлення людей у Київ. Наш Майдан став підтримкою для столиці, щоб той спротив міг жити, адже навіть старенькі бабусі стояли на морозі щодня і віддавали останнє на потреби Революції.

— Згадуючи ті події, які робите висновки?

— Метою Революції було повалення режиму Януковича, зміна «регіоналівської» влади на місцях, зокрема адміністрації Хоптяна на Тернопільщині. Безперечно, цієї мети було досягнуто. Але нині вже зрозуміло, що ті люди, які прийшли до влади опісля, не налаштовані на розвиток України. Ми досі чуємо обіцянки про безвізовий режим, хоч я гадаю, що це не найважливіше сьогодні. Головне — це війна на Сході, про яку влада хоче забути. Я маю право про це говорити, бо два роки перебував на сході й можу відповідально сказати, що нашим бійцям там зв’язали руки, не дають чинити опір. Але коли перемога буде наша й Герої повернуться до своїх міст, сіл, домівок, ця влада буде втікати ще хутчіше від Януковича. І в Росії вже не сховається.