Минулого тижня у село Бутин, що на Збаражчині, з’їхалися гості. На шкільне подвір’я прийшли й односельці: День села.

«Перша згадка про село,- розповідає сільський голова Андрій Жила, - зафіксована 9 липня 1463 року, як володіння князя Солтана Збаразького. Ми біля церкви Св. Архістратига Божого Михаїла, збудованої у 1880 році. 28 лютого 2014 року мешканці села прийняли рішення  перейти до УПЦ КП.»

Проїжджаємо мимо господарки «Доброго самарянина». На тоці лунає шум очисних машин. Не будемо їм заважати: адже й про зібраний врожай у цю гарячу жнивну пору повинен хтось подбати. Бо лише тоді буде пісня, як буде хліб насущний на столі.

Знайомлюсь ближче із бутинцями, працьовитими трудівниками, з якими не раз зводила журналістська професія.

Ось і водій Богдан Степчук, котрий три десятки літ пропрацював на Вишнівецькому сирзаводі. Послухаймо його:

- Село живе дружно. Вже люди обмолотились – ще зо три дні- і закінчаться жнива.

Працювала у місцевому радгоспі і Ніна Трибух. І корів доїла, і яблука в саду збирала. Послухаймо і її: «Село наше відроджується. Все більше молоді залишається тут. Бо завдяки агропідприємству «Добрий самарянин», створено багато робочих місць

- Золота людина, -  мовить вона про Володимира Васильовича  Кравця, - всьому селу дав світа побачити. Таких людей побільше б у районі, Україні. Поставте його на найвищому місці».

Слова простої робітниці висвітлили ту велику любов бутинців до свого односельчанина. Вони іншими словами підтверджували думку сільського голови,що якби не В.В. Кравець, то село вмерло б. Стільком людям дає можливість заробити, гарно отримують за свої паї, котрі довірили йому.А ось ще одна жіночка, Алла Цимбалюк. Вона працювала в м. Тернопіль. Приїхала до села, щоб «подивитись наших артистів», підготовлений концерт.

 - Дуже гарні враження, -говорить.

Як і в Люби Волянюк:

- Я 40 років трудилась на Вишнівецький  шкіргалантерейній фабриці. Тепер на пенсії. Сиджу під яблунькою в холодочку, бавлю онучат, годую домашню птицю. Слава Богу, є чим. Наш Володимир Васильович дбає.

- А я, - говорить Ганна Савка, - віддала 20 років роботі на фермі у радгоспі. Маю 5 онуків, 6 правнуків. Як тут не гордитися! Двоє онуків були в АТО, дякувати Богу, обоє повернулися,   позавчора прийшов Юрій (Кравець), а рік тому прийшов Михайло (Савка). Куля біля ноги пролетіла, розповідав, добре, що не зачепило.

Ніна Швед ділиться, як чекала з АТО свою донечку Мар’яну (вони з братиком  Богданом двійнята). Дівчина – старший лейтенан. Вона мріяла стати військовим. І стала, закінчивши Житомирський військовий інститут імені С.П Корольова. Зараз живе і працює в столиці України.

Чотирьох діток виховала і К.О. Зрайчик. Її син Іван служив у Десні в зенітно-ракетних військах. Зараз із братами Юрком і Андрієм на роботі в Києві. Лише маленька чотирикласниця Мар’янка тішить вдома матусю, а чоловік - будівельник. Споруджує ангари  в агропідприємстві «Добрий самарянин».

- Хочу висловити щиру подяку В.В. Кравцю, - говорить жінка, - за те,що люди в селі мають де заробити. Він і сам багато працює. Жнива, сам сів за комбайн, щоб впорати хліб. Навіть на День села не зміг прийти. Але ми йому вдячні, що і школі, і дитсадочку допомагає, церкву допоміг перекрити- та хіба все перелічити, де підставила руки ця прекрасна і чуйна людина.

Хліб на вишитому рушникові дарують ведучі сільському голові, запрошуючи його до слова. Він дякує односельцям, що прийшли, дякує за розуміння до його вимог, просить для них Божої благодаті.

В унісон звучить і виступ депутата районної ради від фракції «Добрий самарянин» Юлії Цимбалюк, котра також виносить подяку тим односельцям, котрі  долучилися  до допомоги бійцям на фронті.

І в наше життя війна увірвалася безжальним буревієм,захоплюючи за собою все нові і нові життя. Їх п’ятеро пішло з Бутина, щоб над Україною було синє мирне небо. Це Михайло Савка, Мар’яна Швед, Олександр Кулина, Віктор Казновецький, Юрій Кравець. Їм і вручає А.Ф. Жила цінні подарунки. Мар’янці, Олександру і Юрію їх взяли мами, а воїни, взявши подарунки, голосно відрапортували односельцям: «Служу народові України!».

А до виставки народних умільців   творчо підійшли О.І. Ситник, С.В. Казновецька, С.В. Тивонюк. Ну й таких смачних вареників, як зготували господині –Д. Ванжула, Г.Парій, Г. Черняк, О. Нагорна давно не куштували. Допоміг у проведенні свята і підприємець С.Мусько. Їм усім, а також спонсору свята – директору ПАП «Добрий самарянин» та односельчанину В. Кравцю були вдячні бутинці.