Знімали фільм по всій України, в тому числі й на Тернопільщині.

Уперше в Тернополі 21 червня 2016 року відбудеться показ першого повнометражного документального фільму про вишиті сорочки «Спадок нації». Автор ідеї та сценарист фільму Леся Воронюк, яка була свого часу ініціатором і засновником акції Всесвітній день вишиванки, своєю місією вбачає популяризацію надбань нашої культури, більш глибоке занурення у семантику символів вишиття, їхнє значення. 

У цьому її підтримує родина Тараса та Ірини Демкур, яка також упродовж багатьох років збирає давні вишиванки, демонструє їх під час важливих подій в Україні і за кордоном. У 2015 році під час «Тернопільських днів моди», співорганізатором і меценатом яких є Демкури, головну увагу було приділено саме українським строям. Під час дефіле в народному одязі було показано частину колекції відомої львівської майстрині і шанувальниці українських строїв Роксоляни Шимчук та родини Демкур. Понад сто запрошень меценати заходу передадуть на громадські організації міста, які займаються національно-патріотичним вихованням молоді, збереженням і популяризацією українських традицій.

Фільм у Тернополі демонструватиметься лише один день, далі його показуватимуть в інших містах України.

Вишити, щоб вижити

Ідея фільму полягає в тому, що вишиванка – не тільки одяг, але й символ та оберіг, який передається з покоління в покоління як найцінніший спадок, це не тільки матеріальна, а й духовна спадщина українців.

Історія української вишиванки – це історія українського народу. З вишиванки, як з книги, можна зчитати, якими талановитими були і є українці, якими гарними були господарями та майстрами, скільки їм довелося стерпіти і вистояти, коли намагалися зруйнувати Україну і сам ген українства (заборона одягати вишиванки, виключення з університету, ув’язнення, заслання, позбавлення майбутнього…) 

Вперше автори демонструють значення вишитої сорочки через призму людських історій. Ось тільки три, які показують духовно-історичну пов’язаність життя українця і вишиванки:

- у 1947 році під час Голодомору вишиванки з Буковини вимінювали на зерно на Івано-Франківщині, таким чином врятувались цілі родини; 

- зв’язкова Романа Шухевича Ольга Ільків як політв’язень відбувала ув'язнення в Сибірі 12 років, єдиною розрадою стала вишита сорочка, яку ув’язнена вишивала із постільної білизни і досі зберігає як символ нескореності; 

- у 2014 році в час російсько-української війни члени луганського товариства «Просвіта», ризикуючи життям, вивозили через сепаратистські блок-пости найцінніше – свої вишиванки.

У кожному регіоні України вишита сорочка має інший орнамент, стиль вишивки, крій, та все ж вона для кожного є тим самим генетичним кодом. Пошуки єдиної, найціннішої сорочки поширилися на кожен етнокультурний регіон України, також відзнято матеріал в Канаді, Італії, ОАЕ, Німеччині, Росії.

У фільмі зняли понад тисячу сорочок. Об'їхали майже всю Україну. Матеріал для стрічки збирали в Чернівецькій, Луганській, Донецькій, Київський, Тернопільській, Вінницькій, Черкаській, Львівській, Вінницькій, Рівненській, Івано-Франківській, Запорізькій, Полтавській областях, Чорнобилі. 

Фільм має інформаційну роль і спростовує міфи російської пропаганди, показує те, що Україна - єдина, показує якраз через вишиванку. Тому що вона була скрізь - і на Сході, і на Заході, і на Півночі, і на Півдні. Є також історії з тимчасово окупованих територій. Прем’єра фільму присвячується 10-річчю акції «Всесвітній день вишиванки».

Бюджет картини — 620 тис. грн. Тому автори шукали меценатів. З політичними партіями не працювали. На поїздки Україною автори витратили власні кошти. Також допомагали і меценати.

Квитки в касі «Палац кіно».