Рухомий чи нерухомий текст, зображення на екрані, склі, полотні побачили жителі міста під час виставки медія-мистецтва «Ілюзія».

Для того, аби краще дослідити, що являє собою той чи інший надпис, фігура, кадр та як вони можуть інтерпретувати, гості експозиції могли доповнити перегляд картинок на екрані аудіопрослуховуванням. Щоб простежити, наскільки автор спотворив ту чи іншу роботу глядачі також подовгу спостерігали за окремими експозиціями.

— Оскільки я завітав на виставку нещодавно, то ще не встиг до кінця оцінити красу побаченого обману. Власне, кілька картинок, які я вже розгледів, також доводилося бачити в реальному житті. На цій виставці кадри та «німі» зображення авторам вдалося передати дещо ефектніше, глибше, що, безперечно, викликає цікавість у гостей. Навіть якщо ці ілюзії не викликають у вас позитивного враження, ми, водночас, розуміємо, що їхні творці немало попрацювали над тим, аби добре відобразити серйозно спотворене сприйняття реальності у різних форматах, — поділився враженнями один із відвідувачів виставки Олександр Хабіліяні.

Олександр Сергійович додав, що чимало кадрів-ілюзій для нього є новими, незвичайними і навіть дещо незрозумілими. Такі експозиції для чоловіка є тим цікавішими, адже їх непросто розгадати.

Про те, що ілюзія – це об’ємне поняття, яке не ставить рамок у власній інтерпретації, розповів куратор виставки Олександр Долгий.

— Ми можемо дивитися на певний предмет , наприклад, телевізор. Та, споглядаючи на нього, чи думаємо ми про те, що він складається із великої кількості маленьких частинок, атомів, які перебувають в різноманітних станах, хитромудрих переплетеннях. Так само і будь-який простий предмет, який насамперед здається нам реальним, водночас може бути ілюзією. Коли наші очі натрапляють на нього, ми не розглядаємо пустоту, яка криється за об’єктом. А пустота також має своє наповнення, — повідомив Олександр Долгий.

Пан Олександр зазначив, що ілюзія – це також форма сприйняття, що неможлива без суб’єкта, який сприймає і перебуває в полоні власної точки зору.