У Тернополі попрощалися з полеглим захисником Віктором Пасічником “Ведмедем”.

Віктор пішов на фронт у 2014 році, був учасником АТО до 2016 року. За цей час був у боях біля Савур-Могили на Донеччині, населених пунктах Карлівка, Піски, Тоненьке, Водяне. Також разом із побратимами мали завдання підсилювати інші підрозділи в селищі Станиця Луганська.

Після повномасштабної війни Віктор Пасічник долучився до 67-ї окремої механізованої бригади Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". У роті вогневої підтримки батальйону імені Тараса Бобанича виконував обов’язки кулеметника. Звільняв Київщину, Чернігівщину, зокрема воювали за Новий Биків — село, яке росіяни окупували в березні 2022 року. Згодом брав участь у боях за Харківщину, а також воював у Серебрянському лісі на межі Донецької та Луганської областей.

Загинув військовослужбовець 9 вересня 2024 року на Донеччині. 

Попрощатися з воїном прийшли друзі, рідні, знайомі та побратими.

Командир воїна, Назар Сарабун “Вій”, згадує Віктора Пасічника, як приклад добра і відваги.

— Ми всі знали Віктора, як осередок добра. Людину, яка в будь якому середовищі робила неймовірні речі. Він був прикладом відваги і серцем нашого підрозділу, без якого ми більше не зможемо нормально битися. Ніхто не міг його знати цілковито, як особистість. Він завжди не відкривався на повну. Його всесвіт завжди був неосяжно широкий, — кажуть у громаді. — Ми не маємо права забути його подвиги. Тому ми з побратимами започатковуємо стипендію імені Віктора Пасічника. Вона буде спрямована на виховання української молоді молодіжними організаціями. Він жив Україною, був свідомим і кращим сином нашої держави. Його справа має бути продовжена і увіковічнена в навчанні майбутнього покоління, за яке ми воюємо.

Під час прощання побрати включили запис вірша, написаного полеглим захисником. Його Віктор зачитав на диктофон будучи на фронті та передав побратимові, з проханням опублікувати після його смерті.

Поховали Віктора Пасічника на Микулинецькому кладовищі.