Версія для друку

У лісі на Тернопільщині жевріють спомини княжої столиці

Опубліковано в Подорож вихідного дня 01.10.2021

Сотні років тому місто було сповнене гомону людських голосів, цокоту копит та всього, що супроводжує життя княжої столиці. Адже саме цей статус в часи свого розквіту отримав Червоногород Подільський – сьогодні забуте та покинуте поселення біля села Нирків.

Густий, ще поки зелений ліс та прекрасний водоспад поблизу. В цьому місці мимоволі замислюєшся над тим, що в багаторічній війні за цю місцину природа таки здобула бажану перемогу над людьми, адже про їхнє панування тут говорить вже не так багато – півтори напівзруйнованих вежі та костел вознесіння Діви Марії.

Покинутий останніми вірянами майже століття тому храм дбайливо береже спокій жертв Червоногородської трагедії, похованих біля нього у спільній могилі.

У просторому приміщенні церкви абсолютно пусто – голі кам'яні стіни, що ще століття тому були опорою для ікон та образів, стиха шепочуть свою історію, а мурований вівтар, розташований навпроти входу, – єдине, що нагадує про первинне призначення споруди. Ретельно приховані людьми підвалини костелу безжально розкриті часом. Просто в центрі колись величного храму – діра, що дозволяє спуститися в завалене підземелля.

Попри все це, костел велично височіє на фоні зеленого лісу. Не здаючись часу та руйнації, вперто виконує свою місію – збереження пам'яті про колись полеглих гостей та жителів Червоного.

Неподалік церкви розташовані руїни Червоногородського замку. Від величної споруди, що століттями обороняла та дарувала затишок своїм мешканцям, до наших днів дійшли лише вежі, одна з яких частково обвалилася. Сусідня ж, нібито не бажаючи повторювати сестрину долю, тримається й досі, даючи змогу туристам хоч трішки привідкрити завісу життя своїх господарів. Вузькі сходи дозволяють піднятися на колись існуючий другий поверх, а зараз – залишки стіни та роздивитися вежу згори.

Віддалені від сусіднього селища тихі руїни у мальовничому куточку Тернопільщини стали єдиною згадкою про колись величне та практично легендарне місто, в серці якого вирішували долю цілого князівства.