Кременець – невелике містечко Тернопільщини, однак, це одне з небагатьох місць нашої області, переповнене своїми таємницями, легендами і довголітньою історією. Саме тут збереглось багато старезних та по-своєму привабливих споруд. В Кременець варто поїхати лише для того, аби прогулятись вуличками і порозглядати його пам’ятки історії, просякнути духом кременецької спадщини.

Майже вся краса і неповторність Кременця зосереджена в його центрі. Саме тому, подорож варто розпочинати з цієї локації. Проте, спершу потрібно дістатись до неї. Як на мене, проблем з цим не повинно бути. На тернопільському автовокзалі транспорту з потрібним маршрутом безліч.

Майже кожні 50-60 хвилин прибувають нові автобуси, які довезуть вас в самісіньке серце Кременця всього за майже півтори години часу. Вартість проїзду туди, так само як і назад, коливатиметься від 30 – до 50 гривень. Все залежатиме від того, який саме автобус і в котрій годині ви оберете.

А якщо хтось і захоче залишитись в Кременці на декілька днів і поринути в нього з головою, то може затриматись в готелі. Тут буде з чого обирати, достатньо скористатись пошуківцем Google, як він знайде з десяток, а то й більше, кременецьких готелів. Ціни коливатимуться від 100 і до 300 гривень.

боковий дворик будинку, де проживав на початку ХІХ століття Тадеуш Чацький

Правду кажуть, що одного дня для цього містечка замало, сюди варто приїздити хоча б на декілька днів. І хоч з першого погляду може здаватись, що тут немає нічого особливого, однак, ця думка доволі хибна.

Кременець своїми будиночками, спорудами і непримітними вуличками можна сплутати з невеликим містечком Європи. Деякі споруди асоціюються з Італією своїми теплими кольорами, невеликими внутрішніми двориками і балкончиками. Інші будівлі – нагадують Францію, адже збудовані в стилі класицизму або ампіру. Для них характерні загострені дахи, прямі стіни з декількома колонами і, порівняно з ними, пишне оздоблення верхньої частини фасаду.

В самому центрі Кременця до тепер збереглось багацько таких будиночків, яким вже є по 100, а то й більше років. Всі вони акуратно «розкидані» на невеликих звивистих вуличках. Частина з них колись була домівкою для професорсько-викладацького складу Кременецького ліцею, а також, для євреїв, які займались в місті торгівлею.

Варто відзначити і ті будівлі, які зараз схожі на старечі, давно закинуті склади. Такі споруди за деякими джерелами слугували заїздами для возів, котрі широко використовувались аж до початку Другої світової війни. Крім того, ще до тепер в Кременці збереглись і будинки зроблені з дерева.

Взагалі, прогулюючись цим давнім і таким, вже дотепер загадковим містом, відчуваєш кожну будівлю чи споруду. Будь-яка з них має характер і свою особливу історію, яку розповість не всім мандрівникам. Зараз це містечко можна сміливо назвати європейським шматочком Тернопілля яке має свої таємниці. Кожна будівля переживала і бачила багацько подій. Можливо, тому в Кременці особлива атмосфера і гріх її не відчути.