У тернопільських парках дерева та кущі скидають останнє осіннє вбрання, готуючись до приходу білої пори.

Під ногами шелестить листя, яке ще не встигли прибрати, а трав’яний покрив потемнів від перших холодів. На газонах гуртуються птахи у пошуках поживи. Міські ворони та голуби, на противагу сільським, геть не бояться людей. Вони з цікавістю приглядаються до кожного, хто тривожить їх, проходячи повз.

Пізні осінні світанки ллють у душу того, хто їх застане, забуття. А вже за мить люди погрузнуть у буденних справах, забувши ранковий спокій та листопадовий запах.