«Тож нам залишається лише обирати: кохати вночі чи вдень» - тернополянка про ще одну книгу Люко Дашвар

Автор  Дарина Гараган П'ятниця, 02 лютого 2018 13:30

Ще одна історія. Ще одне кохання. Ще одна смерть. Ще одна щира, дружня настанова. Люко Дашвар не перестає дивувати своєю проникливістю і, напевно, найглибшим розумінням, яке тільки можна зустріти у світі, кожної грані людського почуття: чи то сум, чи біль, чи радість, чи любов, чи туга, чи щастя. Письменниця у своєму творі дає відповіді на безліч питань, які, безумовно, заліковують бодай одну рану, що своїм болем щодня хвилює читача.

Авторка завжди обирає найважчі шляхи. От і в цьому романі вона показала читачу вибагливе кохання, що й саме було неспокійним, й власникам його спокою не давало аж до скону. Не кожен має цей дар – кохати й бути коханим. Та чи усвідомлюють ті, хто все ж обдарований, безмежну площину свого щастя? Після прочитання твору відповідь приходить сама, неусвідомлено. Та чи однакова вона у всіх?

Неабияк важливо і те, що Люко Дашвар розгортає події на фоні комуністичної влади. Чиновники в ті часи дозволяли собі розпоряджатись не лише худобою, побутовими речами, ба, навіть будинками, а й людьми. Треба підвищити демографічні показники – наказали побратись Степану з горбоносою – ті й виконали; треба ще один політв’язень для статистичних даних (та й заодно підвищенню кар’єрного росту посприяє) – затримали того ж таки Степана. Ці люди не зважали на ревучих дітей, зморених дружин, зігнутих старістю батьків. Тож де їм та любов?

Письменниця дарує відкриття ще одного секрету. Вона повчає нас: «Любов — не для чужих очей. Любов — то таємниця. Незбагненна примха безрозсудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпуститися вночі. Тільки — дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем, запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний, безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов — краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя».

Тож нам залишається лише обирати: кохати вночі чи вдень; показувати свої почуття людям чи довіритись зорям, кожна з яких має своє місце на небі і в нашому серці; бути таким, як усі, чи не побоятись залишитись собою і  бути молоком з кров’ю, а не як всі – кров’ю з молоком.

Фото: з відкритих джерел.

Прокоментувати:

СОЦІУМ

26.06.2019 soroka
З 1 липня пенсіонери з великим стажем отримуватимуть не менше 2 тис гривень
Кабінет Міністрів України фіналізував рішення про підвищення пенсій громадянам, які мають великий стаж роботи, але…

Подорож вихідного дня

13.01.2019 Анна Семенків
Від легенд, які оповили козацький цвинтар на Тернопільщині, кров холоне в жилах
Майже чотири століття у Кременці на Тернопіллі спочивають під білими кам’яними хрестами безстрашні лицарі української…

Місто в кадрі

DSC_3818.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.