Пісня емігранта з Тернополя: Не наші Карпати

Автор  Середа, 13 квітня 2016 10:05

Вони закохують. Вони закарбовуються. Вони відлунюють. Вони – ще один спосіб дістатися до неба. Вони – драбина до хмар. Прекрасні. Величні. Могутні. Спокійні. Таємничі. Казкові. Рідні. Завжди особливі і неповторні. Завжди ті самі. Завжди інші. 

Ось ходить земна людина там, вдолині, наче мурашка, дрібна й незначима, ходить-ходить, зрідка дивиться вгору і тиснеться жалями, що не літає, що не сильна, що мала. Але як переможе гору, як свій страх переможе і опиниться вище ніж хмари, доторкнеться до сонця, обійметься з усіма вітрами, які тільки й живуть у тому високості, то чує себе людина сильною, і великою, і потрібною. Чує себе птахом, який ширяє, де йому заманеться. Ангелом – чистим і вродливим, таким далеким від земної метушні, таким вільним...

Це ж і є диво – стати тим, ким мріє бути душа. Вмить стати. Очиститися. Перемогти. Себе і гори. Навчитися їх слухати. Розуміти всі їхні мови, ніколи не схожі, завжди незвичні. Видертися на небо...

Я ж завжди була щасливою, що гірську драбину має й моя земля. Адже Карпати – це Україна. Лише Україна. І жодного разу моя підсвідомість не допускала до моєї свідомості розуміння, що насправді Карпати – то не тільки Говерла і Синевир. Я ж, безумовно, мусила чути (десь, якось, колись), що Карпатські гори, протяжністю в півтори тисячі кілометрів, лежать і у інших краях. Чужих Румунії, Сербії, Угорщині, Польщі, Словаччині, Чехії та Австрії. Я ж мусила хоч раз чути, що наша найвища Говерла зовсім не найвища гора Карпат. Мусила... І таки чула, принаймні на уроках географії. Чула, але непомітно для себе ігнорувала, бо мої внутрішні асоціації ще, певно, з народження зв'язали Карпати тільки з Україною. 

І так воно тривало, доки у мій приємний самообман не втрутився випадок, який заніс мене в гори не наші, котрі виявились також Карпатами – Західними, такими подібними і водночас геть далекими від українських, Східних. 

Розташовані Західні Карпати на території Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини і трохи Австрії, але дорога моя спинилася між двома польськими бескидами – Сілезьким і Живецьким. Бескид – це дружна компанія гірських хребтів. У Польщі їх є аж сім: Маківський, Малий, Сондецький, Висповий, Сілезький, Живецький і бескид Горце. Ну а відоме багатьом курортне місто Закопане, зимова столиця Польщі з найвищою точкою в усій країні на горі Свиниця (2301 метрів над рівнем моря) – це вже підніжжя Татр, найвищої частини Карпатських гір. Саме у Татрах і знаходиться найзахмарніша вершина Карпат – Герлахівський штит висотою у 2654,4 метри. На Чорногорі Говерла трошки нижча – 2061 метр, хоч це і так усім відомо. А от про гору Скжичне (пол. Skrzyczne), окрім географів і затятих мандрівників, навряд чи хто в Україні чув. Однак саме цю гору мені вдалось підкорити.

Скжичне – то найвища вершина Сілезького бескиду. Має вона 1257 метрів. Є ще на цьому бескиді Бараняча гора (з 1220 метрів над рівнем того ж моря), а до сусіднього Живецького бескиду пристає височенна Баб'я Гура (Babia Góra). Між бескидами живе собі містечко Живець і шумлять собі хвилі Живецького озера. Ото і є тутешні крайобрази (так поляки називають наші краєвиди). 

На Скжичне можна дістатися трьома шляхами і всі вони вверх. Перший, найлегший – канатною дорогою з лижного курорту Щирк, невеликого селища, в якому є чотири захопливі трампліни, сучасні підйомники на 1257 метрів й інші атракції для туристів та місцевих відпочивальників. 

Другий, мабуть, найдорожчий спосіб, якщо нема власного підходящого транспорту – то на спортивному автомобілі, гірському мотоциклі чи квадроциклі. Проте навіть з кінськими силами вдасться доїхати лише до половини висоти. На найкрутіші схили все одно треба дертися самостійно. 

І нарешті третій, останній, найцікавіший, спосіб – зійти на Скжичне пішохідним маршрутом через гірський хребет. Сходження займає більше двох годин і дарує стільки перехоплень подиху, що цей час майже невідчутний. Починається маршрут з Долини Зімніка – заповідної зони між горами Сілезького бескиду з південної сторони Скижного. Тут ростуть густі буки і хлюпоче по камінню швидка течія гірських струмків з дзеркальною прохолодною водою. За цим декорації змінюються на теплі мохові покривала, пишні ялинки, високі смереки, часто поламані часом і суворими вітрами. Ще вище з'являються перші сніги – майже мертві, наповнені талою водою і втомленим холодом. Далі вони більшають, міцніють, беруться льодом. Чим вище, тим глибшим стає шар снігу – і взимку, і навесні. Ті сильні сніги тримаються на вершинах чи не до початку літа. Нізащо не хочуть прощатися з Карпатами. Та якщо впертий мандрівник їх таки здолає, то отримає багату винагороду: красу, силу і щастя, бо Карпати прекрасні скрізь – байдуже, Західні, Східні, Південні чи Румунські. Адже й тут, під цими неукраїнськими зорями, так само мліють чудні бескиди, оточені пагорбами спокійні долини, гірські річки й озера і засніжені верхівки гір, які наче б добра господиня щедро присипала цукровою пудрою. Тут так само казково і трохи містично. Тут теж могла б Марічка чекати свого Івана, а він сплутати її з хитрою мавкою. І тут також видно тіні. Забутих предків?

Але це Польща. Й ці Карпати з усіє європейською безпечністю прикрашені навколо затишними селами й містечками з милими простенькими котеджами, маленькими різнобарвними будиночками і рівненькими газонами, вже не дуже нагадують Україну, де бачила шикарні особняки з фонтанами поряд з дерев'яними хатками й криничками... Можна продовжити, але спиню свою прикру згадку, від якої болить серце. Добре хоч, що серцям на користь гірське повітря...

 

 

Далі буде 

Алла Сердюк

Читати попередній блог авторки 

 

 

Прокоментувати:

СОЦІУМ

04.04.2020 soroka
Олег Сиротюк: «Від самовіддачі медиків та їх захисту залежить здоров’я усієї нації»
Уряд та голова Тернопільської облдержадміністрації повинні зосередити увагу на Монастириському районі, оскільки кількість підтверджених випадків…

Подорож вихідного дня

15.11.2019 Анна Семенків
Видовищний Тернопіль побачили з кілометрової висоти (фото)
Попросились, щоби із нами розділили своє чергове здіймання над землею люди, яким доступна широта неба,…

Місто в кадрі

DSC_3791.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.