До Великодніх свят вулиці Тернополя прикрасять п’ять великодніх кошиків висотою майже 2 метри. Усе це – роботи чортківської майстрині Лариси Бойчун.

Жінка вже понад 25 років займається художнім лозоплетінням. Створює не лише великодні кошики, а й ящики, вази та навіть годівнички.

 Про те, як з лозових гілочок плела кошики-гіганти – Лариса Бойчун розповіла «Сороці».

– Плетінням займаюся з 1995-го року, спочатку в’язала малесенькі дитячі кошички. Десь вже з 2000-х почала плести велику великодні, – каже майстриня. –  До цього я займалася цим як хобі. В’язала по кілька штук і, як правило, в подарунок друзям.

Жінка розповідає, що за роки лозоплетіння у кошиках навчилася помічати те, чого не бачать інші.

– Інколи дивлюся, як інші несуть кошики і мені незрозуміло, як люди можуть не замітити таких простих речей як хитка основа або ручка. Адже тоді й сам кошик  доволі ненадійний, – зазначає чортківчанка. – Зараз пішла тенденція на вибілені кошики. Можливо, віддаючи дань моді, люди не розуміють, що це на роки. Адже звичайний кошик він все-таки довговічніший. Може прослужити 10, 20, а то й 30 років. У вибілених, буває, помічаю дуже багато недоліків, але оскільки вони пофарбовані і красиво виглядають, люди не звертають увагу на їхню якість.

Висота самого кошика 1 метр, а ширина – 1,5 метра на 1 метр. З ручкою розмір кошиків сягає трішки менше ніж 2 метри. На створення однієї такої роботи майстриня витратила тиждень.

Жінка додає, що усі вони – різні. Кожен зі своїм, особливим, дизайном.

– Вже коли ми з рідними заготували весь матеріал, один кошик я в’язала тиждень. Я в’яжу поетапно і чекаю, поки робота висохне. Тобто кожного дня працювала над ними від 4-х до 5-ти годин. І сама підготовка, відповідно, також була досить тривала, адже потрібно було заготувати ще частину лозових гілочок, – каже Лариса Бойчун. – Їх створення потребувало дуже багато довгої лози – від 1-1,5 метри розміром. Тож я використала практично всю довгу лозу, яку  мала на цей час.

Узори кошиків створювала на ходу, адже в такому масштабі хотілося спробувати відтворити щось особливе, каже майстриня.

– Мені не складно працювати з ними. Навпаки, було цікаво спробувати. На початку я продумала моделі цих кошиків, але коли зв’язала перший, зрозуміла, що вони мені не підійдуть. Узор був дуже простий, а хотілося набагато цікавіший дизайн – заплести лозу косичками. Вже потім я побачила, що косички взагалі не видно на кошику.  А моїм завданням тоді було зробити те, що буде дивитися чітко і красиво, – каже Лариса Бойчун. –  Тому далі я імпровізувала та експериментувала з дизайном кошиків. Перших три сплела доволі швидко. А для четвертого та п’ятого довго підбирала узор. Проте, так вийшло що саме останній людям подобається найбільше.