Вже більше 9-ти років диякон Олексій Левенець з Тернополя відновлює книги. До його рук потрапляють видання із столітньою історією, а він повертає їм первісний вигляд.

Як повернути до життя старовинні книги – Олексій Левенець розповів «Сороці».

Майстер каже, що у 2012-му разом з братом заснував іконописну майстерню, де згодом почав відновлювати стародруки.

— Фактично, після третьої клінічної смерті в мене появилися певні здібності. Спочатку я займався написанням ікон, а потім з братом створили іконописну майстерню. Назву майстерні склали з наших імен на старослов’янській Алексій і Руслан — вийшло іконописна мастерня «Аліру». Брат зараз працює в зовсім іншому виді діяльності, але потім мене Бог звів з компаньйоном, теж Русланом, який займався палітурними роботами понад 20 років. Тоді об’єднали свої зусилля і одним з напрямків було відновлення старовинних видань та першодруків, — каже він.

Тривалість роботи з однією книгою залежить від того, наскільки пошкоджене видання, розповідає Олексій Левенець.

Інколи відновлення однієї книжки може тривати кілька місяців або років.

— Ми заздалегідь домовляємося з власниками видання, обговорюємо, які процеси потрібно зробити. Є видання, на роботу з якими йде декілька місяців або навіть рік-два. Це, в першу чергу, залежить від  стану книжкового блоку, — говорить майстер. — Якщо він розсипаний, кожен листочок ми окремо відновлюємо, склеюємо, проклеюємо, потім збираємо, сушимо, а на це все йде час. Іноді буває, що кілька місяців треба просто для того, щоб відновити внутрішню частину. Обкладинка також робиться окремо: кліше, відновлення, тиснення — в сумі це все займає дуже багато годин.

Працюючи з виданням, намагається відновити його первісний вигляд, каже Олексій Левенець. Проте інколи палітурка зруйнована настільки, що неможливо зрозуміти, якою вона була раніше.

— Буває, що обкладинки практично немає і ми не маємо до чого прив’язуватися при її відновленні. Тоді ми вже шукаємо в інтернеті зразки і намагаємося, за згодою замовника, робити щось максимально наближене до того, що бачимо на фото: робимо тиснення, кліше максимально ідентичні виробу, який був на той момент, використовуємо матеріали й технологію того часу. Наприклад, якщо там була дерев’яна основа, ми також беремо дерево, обробляємо його, щоб було водостійким, потім йде натяжка шкіри з рельєфом, замочки ставимо. Зараз всі необхідні матеріали та фурнітуру можна знайти  та замовити. Але доставка також займає багато часу, — розповідає майстер.

Одне з найстаріших видань, з якими доводилося працювати, — церковна книга 1820-го року, розповідає Олексій Левенець.

— Вона десь мала під тисячу аркушів. Видання реставрували 100 років тому, але книжкова середина була в дуже гарному стані, а обкладинку, яка була майже повністю знищена, ми замінили. Книга мала дуже цікавий життєвий шлях: вона пройшла через УПА, була вивезена за кордон, потім повернулася звідти і її дали на реставрацію. Зараз вона знаходиться в одному з храмів і з неї читають проповіді. Це видання мені дуже сподобалося. Книга була настільки енергетично сильна, що просто заряджала енергією. Її  хотілося відновлювати, — говорить майстер. — Раніше це видання відновлювали у Санкт-Петербурзі, про це свідчить  відповідний напис. Коли ми вскрили обкладинку, там писало, що видання було реставровано у 1903 році. Був підписаний навіть майстер. Це дуже цікаво, коли ти берешся за книгу і бачиш її історію.

Зараз майстер розпочинає роботу над Євангелієм, якому вже понад 100 років.

— Це видання 1905 року. Книжковий блок в гарному стані, але сама обкладинка вона знищена. Як правило, на цьому виданні оздоблення робилося зі срібла, але те все срібло було знято дуже варварським методом. Лишилися просто фотографії і, оскільки це видання вже було друковане, ми в інтернеті знайшли, як воно виглядало в оригіналі. Будемо його відновлювати за фото, — зазначає Олексій Левенець.

Майстер каже, що люди не завжди розуміють цінність книг, які тримають в власних помешканнях.

— Люди, які мають старовинні видання, діляться на дві категорії: ті, які розуміють їх цінність, і ті, хто не розуміє. Якщо людина знає, як доглядати за книжкою, вона ніколи не буде над нею їсти, щоб не пошкодити її. Вона буде ставитися до неї відповідально. Такі люди колекціонують, збирають і доглядають за виданнями, — говорить Олексій Левенець. — Люди, які не розбираються, вони, як правило, намагаються їх продати або викинути. Буває йдеш біля якогось смітника і бачиш, як стоять дійсно цінні книжки просто викинуті на вулицю і нікому не потрібні. Береш це все в торбинку і несеш  додому. Зараз завдяки інтернету люди потроху починають розуміти: перед тим, як викинути, шукають книгу в мережі. Бачачи, що книжка цінна, продають. Але все ще є ті, для кого головне — просто  позбутися. Потім, можливо, вони про це шкодують, але буде пізно.