«Бути спокійним та любити природу»: пасічник з Тернопільщини розповів, як порозумітися з бджолами

Опубліковано в Історія тижня Автор  Мар'яна Креховець 19.08.2020

Сьогодні тернополяни мають можливість не лише відсвяткувати Яблучний спас, а й привітати знайомих пасічників з професійним святом — Днем пасічника України.

Це свято було впроваджено ще 23 роки тому за сприяння тодішнього президента Леоніда Кучми.

Своє професійне свято відзначають люди, життя яких дуже пов’язане з природою. Традиційно у цей день проводять медові ярмарки, на яких можна поласувати усіма видами меду, але цього року у зв’язку з карантином можливості святкувати немає.

Пасічник — професія, яка передбачає постійну взаємодію з бджолами та догляд за ними.

З нагоди свята «Сорока» поспілкувалася з чоловіком, для якого пасічництво є сімейною справою. Вже близько 34 років Тарас Данилюк пасічникує на сімейній пасіці у селі Конюхи Козівського району.

Про те, чим корисні продукти бджільництва, що потрібно, щоб розпочати пасічникувати та як відрізнити справній мед від фальсифікату, пан Тарас розповів нашій журналістці.

«Бджоли у нас були постійно»

Тарас Данилюк розповідає, що пасічництвом займався ще його дід, який передав це вміння батькові, а той — йому.

— І дід мій, і батько займалися пасікою. Бджоли в нас були постійно. Я почав пасічникувати, коли був в шостому класі. Доглядав пасіку і вважалося, що вона моя, — згадує пан Тарас. — Коли був школярем, часто заходив на колгоспну пасіку до старих пасічників. Найбільше знань про пасіку я почерпнув під час спілкування з ними.

Чоловік розповідає, що з цими комахами пов’язані навіть студентські та армійські роки життя.

— Я з бджолами практично все своє життя. Вчився в ветеринарній академії на кафедрі бджільництва, тож маю й професійну, магістерську, освіту цього спрямування, — каже Тарас Данилюк. — Навіть коли служив в радянській армії, мені пощастило потрапити у частину, в якій було невеличке господарство. В тому числі й пасіка, яку я доглядав паралельно зі службою. Практично весь час я займався з бджолами й, напевно, це дало мені більше ніж теоретична освіта.   

Зараз пасічник разом з сім’єю мешкає у селищі Поморяни на Львівщині й зізнається, що планує перевезти пасіку туди. Але, за його словами, найкраще бджолам в рідних Конюхах.

— В Конюхах дуже гарне місце для пасіки — під лісом. Я пробував створювати пасіку в різних місцях, але бачу, що бджолам найкраще там. Весною в лісі є багато квітів, які допомагають їм у цей період розвиватися. В полі їх ще може не бути, а в лісі вже є. Бджоли мають з чого носити нектар і пилок, — каже пан Тарас.

Він каже, що для догляду за пасікою невеликих розмірів достатньо й одного дня на тиждень.

— В нас є орієнтовно 50 бджолосімей. Звичайно, пасіці можна приділяти й весь час, але щоб обслужити пасіку такого розміру, вистачає бути на там всього один день на тиждень і там буде порядок. Але, щоб виробити інші продукти бджільництва, потрібно приділити більше часу.

Тарас Данилюк каже, що на пасіці найважливіше — робити все вчасно.

«Для людського організму корисні усі продукти бджільництва»

— Ми збираємо всі продукти, які можна зібрати з пасіки: прополіс, пилок, пирга, маточне молочко, трутневий гомогенат. Адже всі вони корисні по-своєму, — каже пан Тарас. — Наприклад, маточне молочко —  дуже цінний продукт, його ми зберігаємо лише у замороженому вигляді або консервуємо з медом. Воно швидко псується, але його можна давати навіть дітям для того, щоб розвинути пам’ять та для кращого відновлення організму після хвороби.

Розповідає чоловік і про інші продукти бджільництва. Наприклад, пергу та прополіс.

— Пилок бджоли також збирають з квітів. З нього вони виготовляють такий продукт як перга. Пасічники збирають пилок спеціальними пристроями ще до того, як бджоли донесуть його до вулика або потім забирають вже готову пергу. Вона навіть цінніша. В ній дуже багато корисних речовин, які допомагають зміцнити імунітет та нервову систему й нормалізують роботу серця, — запевняє пасічник. Є ще прополіс. Бджоли збирають його для того щоб дезінфікувати вулик та забивати щілини. Люди ж з нього роблять настоянки або вживають в чистому вигляді в невеликих дозах. Це природний антибіотик.

Тримаємо на пасіці й… шкідника

— У нас на пасіці є воскова міль. Вона є шкідником для пасіки, але ми спеціально її розводимо, щоб робити бальзами та настоянки. Це започаткував ще мій батько. Він почав її розводити професійно, аби вивчати. Для цього ми маємо молярій  — це  спеціальне приміщення, в якому підтримуємо відповідну температуру. В природу не випускаємо, тож роботі пасіки вона не заважає,  — розповідає пан Тарас. — Вирощуємо її навіть зимою, хоча в природі вона буває тільки літом. Попри те, що вона є шкідником, я вважаю її також продуктом бджільництва, бо пов’язана з бджолами.

Чоловік розповідає, що на основі воскової молі робить бальзам, який використовують при лікуванні туберкульозу.

— Рецепт цього бальзаму батькові передав ще дід. Люди часто використовують його при лікуванні туберкульозу. Якщо вживати настоянку з воскової молі або продукти в яких є воскова міль, то організм має силу боротися навіть з такими захворюваннями. Туберкульозна паличка зникає та й збудники інших хвороб також, — запевняє пасічник.

Зробити з бджіл можна і…бороду

— Коли бджоли розвиваються і в вулику їх забагато, частина комах відділяється від основної сім’ї і вилітає з вулика. Є такий пасічничий «фокус»: треба зловити матку — основну бджолу в рої і закріпити на собі. Наприклад, на підборідді. Тоді рій «бородою» сідає на чоловіка. Тож можна сказати, що цей сімейний жарт — посадити роя на бороду. Тисячі бджіл лазять по тобі, — розповідає Тарас Данилюк. — Лазити по людині вони можуть до години часу. Потрібно хвилин 20 а то півгодини, поки всі вони сядуть на людину. Потім їх потрібно усіх акуратно зняти. Є багато нюансів, але насправді це цікаво. Коли по тобі лазять тисячі бджіл, кожна з яких має жало.

Пасічник каже, що, виконуючи таку процедуру, головне не боятися і прослідкувати, щоб не було різки запахів.

— Головне не боятися. Бо на людину бджоли практично не реагують. Якщо ж вона боїться, вони її «бачать». Потрібно вести себе спокійно. Звісно, не має бути якихось синтетичних або різких запахів, бо бджоли цього не люблять, — говорить він.

Тарас Данилюк розповідає, що для бджолярів така забава є звичною.

— Мій син ще школярем також захотів зробити роя на бороді. Та й товариші полюбляють так робити. Для пасічника це не є чимось особливим. Бо, якщо ти можеш посадити собі роя на бороду, значить вмієш працювати з бджолами, — говорить чоловік.Для пересічної людини повторити це буде складно та ризиковано. Були випадки, коли люди спробували й не вийшло — покусали. Потрібно бути акуратним, щоб не придусити бджолу і не боятися.

Для пасічника головне любить природу та розуміти бджіл

Тарас Данилюк каже, що пасічництвом може зайнятися кожен. Головне — мати бажання доглядати за бджолами. Однак людям з алергією на бджолині укуси краще таки пасіку не заводити. Адже є дні, коли на пасіці можна отримати й до 500 укусів за день.

— Потрібно підбирати час, коли вони жалять менше. Попри те, є періоди коли зробити щось потрібно зараз. Все ж бджоли не запам’ятовують пасічника. Вони просто живуть своїм життям. Якщо пасічник обрав неправильний час, вони можуть вжалити, — розповідає Тарас Данилюк.

 Також краще заводити одразу кілька бджолосімей.

— Бджоляр має бути спокійним, любити бджіл та природу, — розповідає чоловік. — Якщо людина хоче займатися бджільництвом, для початку їй варто купити або попросити в когось одразу декілька бджолосімей. Так краще. Бувають випадки коли з один вулик має допомогти іншому. Легше коли їх принаймні два.

Пасічник розповідає, що бджіл потрібно зрозуміти, а початківцям потрібно прислухатися до колег.

— Бджіл потрібно зрозуміти. Для цього за ними потрібно спостерігати. Це, насправді, дуже цікаво. Пасічникам-новачкам варто радитися з більш досвідченими колегами: коли, що і як краще зробити.

Відрізнити справжній мед буває майже неможливо

Пасічник зазначає, що відрізнити справжній та якісний мед від фальсифікату насправді буває складно.

—  Справжній мед від підробки відрізнити важко. Якщо мед погано зберігався або погано сфальсифікований професіонал може це побачити одразу. Щоб не натрапити на фальситфікат, найкраще рішення купувати його у знайомих та перевірених пасічників. Бо сфальсифікувати мед дуже легко, і якщо професіонал це зробить, то відрізнити його практично неможливо, — розповідає пан Тарас.

Також пасічник каже, що в деяких випадках він може бути просто не зрілим.

— Якщо мед хороший, він має мати в собі певну кількість вологи. Бджоли збирають рідкий нектар, переробляють і з нього виходить мед.  Вони доводять його до певного рівня вологи. Наприклад, 19 %, такий мед найкращий, — говорить Тарас Данилюк. — Буває так що пасічники беруть незрілий мед. Такий, у якому ще надто багато вологи. Він також смачний й корисний, але надто рідкий і в певних умовах може забродити.

Він каже, що зрілий мед зберігається дуже довго.

— Такий мед практично не зіпсується. Він зберігається дуже довго. Якщо не буде герметично закритим, може втратити запах. Всі решта корисні властивості в ньому залишаються, — розповідає пасічник.

Прокоментувати:

СОЦІУМ

29.09.2020 soroka
На полях «Бучачагрохлібпрому» розпочали збір соняшнику (відео)
Перші врожаї соняшнику почали збирати на полях ТзОВ «Бучачагрохлібпром». На ділянках біля «Об'їзної» працює десять…

Подорож вихідного дня

23.06.2020 Ольга Бажан
Золотопотіцький замок: бюджетна подорож на вихідних
Карантинні обмеження внесли свої корективи у плани туристів, однак жителі Тернопільщини мають чимало цікавих місць…

Місто в кадрі

DSC_3810.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.