Попри те, що Китай – одна з найбільших та найдавніших країн з дивними звичаями, нам, українцям, про неї відомо не так багато.

Як одягаються та чим живуть жителі Піднебесної добре знає 25-річна тернополянка Ліліана Шевчук. Дівчина була однією із засновниць Громадянського руху «Хвиля» на Тернопільщині, понад три роки працює моделлю. За цей час у Піднебесній була вже вдруге, провела там кілька місяців, а на батьківщину повернулася у жовтні. Враженнями від відвідин найбільш населеної країни світу дівчина поділилася з «Сорокою».

Працюють заради майбутнього

– Коли я їхала до Китаю вперше, було трішки лячно і дивно, бо ще перед подорожжю прочитала, що  там — комунізм. На той час він асоціювався у мене лише з СРСР і мав виключно негативне значення. Вже прибувши на місце, я кардинально змінила своє ставлення до цього політичного режиму. Вважаю, що саме завдяки йому країна є настільки розвинутою, – розповідає Ліліана. – Китай – як великий мурашник, а кожна «мурашка» в ньому дуже багато працює. Кожен китаєць знає для чого він це робить – аби країна ставала багатшою, а відповідно, багатшим ставав і кожен з людей. Вони працюють заради свого майбутнього.

Дівчина каже, що для місцевих пріоритетом у житті є гроші. Китайці не соромляться це визнавати.

– Головна їхня ціль – розбагатіти, а  потім вже знайти любов, створити сім’ю тощо. Звичайно, в них є й інші мрії, але 99 % китайців на перше місце ставлять саме гроші.

Люблять сидіти в соцмережах та дуже мало рухаються

– Попри те, що китайці багато працюють, розважатися також полюбляють, – каже Ліліана Шевчук. – В них дуже багато караоке-барів, вони ходять в кіно та проводять час в кафе, ресторанах. Оскільки китайці – багата нація, можуть собі це дозволити. Пішохідні прогулянки їм не до вподоби. Звичайно, є люди які займаються фізичною активністю. На вулиці часто можна побачити, як місцеві (переважно похилого віку) збираються в групки і займаються йогою, тенісом, танцюють. До них можна приєднатися. Але, якщо говорити про молодь, то  рухаються вони дуже мало, бо надають зустрічам у кафе, де можна посидіти. Молоді люди радше виберуть громадський транспорт, аніж будуть йти пішки.

Китайці також люблять проводити вільний час у соціальних мережах. Звичних нам Facebook та Instagram у країні немає. На противагу їм жителі Піднебесної створили власні, не менш популярні аналоги. Одні з яких – Sina Weibo і WeChat. Останнім користується більшість. Додаток дозволяє переписуватися, здійснювати дзвінки і публікувати фото.

– У соцмережах китайці проводять практично весь свій вільний час  і обожнюють листуватися, – говорить тернополянка. – Якщо брати до уваги моїх друзів з Китаю, то вони дуже часто використовують стікери. У нас це не надто поширено. Достатньо просто поставити дужку в кінці речення, щоб показати дружню інтонацію.  Китайці ж навпаки – можуть надіслати тобі 10 повідомлень одними лиш стікерами. Вони люблять все яскраве, кольорове, миле і навіть дитяче.

Дружба з європейцем це — престиж

– Більшість китайців вважають дружбу з європейцями чимось престижним. Вони часто звертають увагу на людей європейської зовнішності, фотографують. Це дуже неприємно, адже на вулиці чи в метро просто під ніс можуть підсунути камеру та без попередження сфотографувати. У них немає такого поняття як «особистий простір», – ділиться Ліліана. – Загалом китайці дуже відкриті. Для них не проблема підійти та познайомитися, взяти WeChat, щоб потім сходити кудись разом. Інколи вони можуть переступити через власні почуття: навіть якщо немає спільних тем для розмови вони все одно будуть вас кликати кудись – це ж прогулянка з європейкою. Не завжди китайці бувають щирими, та у більшості випадків є такими.

Знайти з ними спільну мову буває складно, адже, за словами Ліліани, у Китаї мало хто говорить англійською. Приїжджим доводиться користуватися перекладачем та навіть він не завжди допомагає.

– Виникає мовний бар’єр: ти хочеш щось донести до людини і шукаєш альтернативні шляхи це зробити. Часто доходило до пошуку потрібної картинки в інтернеті або спроби пояснити мімікою і жестами. Англійська не допомагає, тому порозумітись було важко, – розповідає дівчина. – Коли я йшла в магазин, просто фотографувала напій, який хочу купити, й показувала продавцеві. Інколи доводилося пояснювати жестами.

Місцева кухня: солодкий хліб та рисові булочки

– Китайська кухня зовсім мені не подобається. Вона дуже жирна, багато смаженого. Китайці їдять внутрішні органи тварин і для них це нормально. Також в них є булочки приготовані на пару з рисового тіста. Можуть бути як солодкі, так і солоні, залежить від начинки. Це – вулична їжа, тому вони дешеві, але дуже смачні. Мала нагоду спробувати незвичний смаколик. Страва надзвичайно проста і доволі дивна: вони люблять підсмажувати білий хліб (варто зауважити, що хліб у них солодкий), роблячи з нього тост, зверху кладуть кульку морозива і накривають ще одним шматком хліба. На диво, це справді смачно, – каже тернополянка. – Також я відмітила, що китайці більше п’ють, ніж їдять.  На кожному кроці є кіоски з чаєм та соком. У них дуже багато різних видів чаю та смузі, а вартують вони дешево. Каву п’ють рідко. Якщо зайти в місцевий супермаркет, можна побачити, що полички з кавою дуже малі, а кава ця переважно імпортна.  

Чим старша китаянка, тим більше вона хоче бути схожою на тінейджера

– Китайська мода дуже відрізняється від нашої. Якщо говорити про молодих дівчат, то вони переважно носять плаття або спідниці. Загалом їхній стиль я б охарактеризувала як дуже жіночний, милий і дитячий. Їм подобаються блискітки та рюші, – розповідає Ліліана. – Старші жінки, на моє здивування, одягаються зовсім не так, як у нас. На вулицях міста можна зустріти бабусю у  коротких рожевих шортиках, такого ж кольору футболці. Мені здається, що чим старша китаянка, тим більше вона хоче бути схожою на тінейджера. Мені дуже подобається ця їхня риса – одягатися так, як подобається. У китайців немає звички когось засуджувати за щось, особливо за одяг.

У макіяжі все не так однозначно. Одні дівчата надають перевагу природній красі, інші – наслідують європейок.

– Є китаянки, які красиві від природи. Вони майже не використовують косметику. А є дівчата-модниці, котрі стараються наслідувати європейок навіть у цьому. Вони часто використовують контактні лінзи та накладні вії, намагаються зробити очі більшими. На мій погляд традиційна китайська краса виглядає набагато органічніше і, звичайно, гарніше, – пояснює  Ліліана. – Для макіяжу місцевих дівчат також характерні помаранчеві відтінки тіней, рум’ян, помади. Українські дівчата надають перевагу більш м’яким, нюдовим кольорам, в той час як азійські – яскравим.