Анна Семенків

Анна Семенків

Цікаву та пізнавальну лекцію в невимушеній обстановці провела актриса тернопільського драмтеатру, депутатка міськради Вікторія Шараськіна. Під час зустрічі жінка розповіла про важливі цінності, яких зараз не вистачає людям, про вплив позитивних та негативних факторів на формування самооцінки та поділилася, як можна впродовж життя усвідомити власну цінність.

Під час зустрічі, яку зорганізували в Тернополі представники Академії лідерства, пані Вікторія немалу увагу приділила розмові про самооцінку, яка в дитинстві часто піддається впливу негативних факторів.

— Часом, у глибокому своєму дитинстві у нас дуже нівечиться самооцінка внаслідок різних обставин – батьки-алкоголіки, наркомани, неблагополучні сім’ї. Число людей із низькою самооцінкою зростає і ці люди стикаються з проблемами в дорослому житті. Та зарадити цьому якраз може добрий чин, який випаде нам у дорослому житті. Ми зробимо якусь добру справу – врятуємо тварину, людину, проявимо героїзм, і, водночас, усвідомимо власну значимість. Попри те, ми повинні цілеспрямовано розвивати в собі певні цінності через усвідомлення: « Для чого я роблю певні речі? Яких результатів я можу досягнути завдяки роботі над собою?»поділилася гостя.

Спікерка наголосила, що люди не можуть на повну силу виявляти свій потенціал саме через проблему в самооцінці. За словами жінки, якщо самооцінка людини є заниженою – ми стаємо засобом маніпуляції та обману. При цьому, увесь свій ресурс ми спрямовуємо на те, аби когось перевершити чи утримати власну позицію.

— Люди, які на високий рівень ставлять власний «селфі-імідж», мало цінують те, що знаходиться навколо них. Вони починають негативно відгукуватися про державних діячів, політику й навіть сусідів – одним словом, про будь-кого, та лиш не про себе. Тут хочеться звернутися до цих осіб і спитати: «Якщо ж ви такі розумні, чого ж ми так погано живемо? Чому, з ростом та розвитком новітніх технологій, люди дедалі частіше закінчують життя самогубствами?» Вочевидь, ми рухаємося не в тому напрямку. А наші винаходи – продукти людського розуму не мають основного важеля – плодів природи, які сприяють поверненню балансу до людини,розповіла Вікторія Шараськіна.

Пані Вікторія ще раз наголосила, що слово «значимість» для людини означає «служити людям». А успіх – це дії, думки, вчинки, які людина спрямовує, аби чогось досягнути суто для себе. І якщо людина женеться за успіхом, то вона не докладає зусиль для особистого росту.  


У славетній гіпсовій печері Оптимістична, котра знаходиться у селі Королівка на Борщівщині, є неабиякої краси озеро, яке, на перший погляд мілке, в той же час заслуговує на статус найбільшого підземного озера України.

Заховане від людського ока у таємничих глибинах найдовшої гіпсової печери Європи, озеро Мікрон довгий час було недоторканим та недосяжним. Жодна жива душа не залишала свої сліди на вузькому березі таємної водойми, не торкалася дзеркальної чистоти її вод. Прозорої води, через яку з поверхні, наче проскановане, видніється дно виораного природніми процесами дива.

Вперше ступивши на узбережжя Мікрону, яке, стараннями українських спелеологів, вже втратило свою незайманість та про яке знають навіть за кордоном, перед мандрівником відкривається щось незвичайне. Живий кришталевий потік змінюється, пробуджуючись від легенького доторку світла. Життєдайна сила печери – вода пульсує від краю до краю десятками трепетних хвильок, які переливається, купаючи у своїх кришталях десятиліттями чи й навіть століттями невідомі для власного єства світлові промені.

Споглядаючи на цю природню дивовижу, перш за все хочеться схилитися перед невмирущою силою земних стихій, які віками плекали у своїх лонах химерні форми, вибоїни, русла…. Навіть обізнаним ученим, дослідникам важко збагнути, скільки часу вода нуртувала усередині кам’яних глиб, аби утворити озеро, на яке через роки ненароком натрапить його першовідкривач – луцький спелеолог Ігор Троцюк.

 Віднайдене спершу як невеличке озерце, воно й отримало від пана Ігоря назву «мікрон», що перекладається із грецької, як «мале». Та невтомний дослідник печер, спільно з колегами по духу, не залишив свою знахідку на початковому етапі її розвідки. Подальші вивчення Мікрону засвідчили, що не таке це озеро мілке та невеличке, яким видалося розвідникам печер на початку.

Із глибиною близько 5-6 метрів та площею поверхні біля 500 квадратних метрів – це чи не найглибше озеро в Україні. При цьому людям, які захочуть побачити цю природню красу, буде доволі нелегко потрапити підземними ходами-тунелями до водної знахідки, адже їм годинами доведеться згинати голови перед масивним тягарем природної підземної порожнини.

Фото з вільних джерел


Нові та давніші витвори – декоративно-прикладні вироби, графіку, живопис, скульптуру 24-х представників образотворчого мистецтва області можна побачити на експозиції, яка діє в арт-галереї Тернополя, що на вулиці Сагайдачного, 13. Загалом там представлено 73 роботи.

Для жителів та гостей Тернопільщини виставка є цікавою насамперед тому, що тут виставлені роботи не тільки тих митців, які належать до обласної організації Національної спілки художників України. Адже ми знаємо, що в міській галереї на тематичних виставках експонуються саме художники від ТООНСХУ.

Щодо великодньої виставки, то тут поряд із митцями із багаторічним досвідом роботи розмістили свої роботи молоді, проте не менш талановиті художники. Зокрема, на цьогорічній тематичній експозиції гості можуть оцінити творчість Миколи Мамчура, Антоніни Дорош, Софії Пазізіної, Марії Ворончак.

Як розповів керівник Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України Ігор Дорош, зараз у галереї міста експонується чимало світлих, яскравих, позитивних картин, які вдало доповнять людям святковий настрій.

— Така великодня виставка є традиційною для нашого міста, оскільки відбувається вже багато років поспіль. Цьогоріч ми представили в арт-галереї Тернополя роботи не тільки митців від спілки для того, аби дати можливість іншим талановитим людям області на рівні з іншими показати свою майстерність. Наприклад, на експозиції ви можете оцінити понад десять робіт Миколи Мамчура, які стосуються релігійної тематики. Художників ми не обмежували в кількості експонатів, тож у стінах закладу було представлено стільки робіт, скільки нам передали митці, — повідомив Ігор Дорош.

Варто зазначити, що подивитися на роботи та оцінити творчість молодих і старших митців жителі та гості міста зможуть до 5 травня.


У період Великодніх свят тернополяни могли побачити писанкові узори навіть на обмежувачах руху біля Катедри й Театрального майдану. А «перевтілили» бетонні кулі у великодній атрибут протягом двох днів депутати ММР, учасники молодіжних організацій, представники БФ «Майбутнє сиріт» і навіть маленькі та дорослі пересічні містяни.

Учасники акції «Ще одна писанка» намалювали на півкулях кольоровими фарбами не тільки пасхальні візерунки, але й патріотичний символ – тризуб. Розмальовували півсфери протягом двох днів: 5 квітня розфарбували 13 обмежувачів руху біля Катедри, а неподалік Театрального майдану робота над десятьма кулями розпочалась уже 7 квітня.

Акцію «Ще одна писанка» ініціювала молодіжний мер Тернополя Леся Голик, яка розповіла, що таку «родзинку» для Файного міста вони створили вперше.

— До розмальовування обмежувачів руху ми долучали навіть дорослих та дітей, які проходили повз нас. Люди погоджувалися нам допомагати – брали пензля в руки та поступово виводили орнаменти. Лише бентежить те, що, хоч малюнки на обмежувачах з’явилися в Тернополі кілька днів тому, проте за цей час жителі вже встигли дещо понищити півкулі-писанки. Оскільки на наші роботи перехожі стають ногами, затирають на них фарбу, тож милуватися на неординарні обмежувачі ми зможемо лише декілька місяців чи навіть півроку, — повідомила ініціаторка акції.

Лея Голик наголосила, що, зважаючи на недовговічність обмежувачів-писанок, таку акцію можна організовувати перед Великодніми святами щорічно.

Варто зазначити, що розмальовані обмежувачі припали до душі не одним містянам, які схвально відгукуються про великодні обмежувачі.

Доволі цікавий задум, адже такі оригінальні яскраві писанки одразу кидаються в очі. Коли я здалеку побачив розписані орнаментом півкулі – не міг пройти повз. Підійшов та по черзі поглянув на кожен обмежувач. Вважаю, що такі акції важливі та потрібні для нашого міста, адже завдяки цьому Тернопіль стає більш привабливим як для туристів, так і для жителів обласного центру, розповів 37-річний тернополянин пан Микола.


Під приміщенням обласної прокуратури у 2017 році за допомогою георадарної розвідки було виявлено катакомбний храм, який є важливою архітектурною пам’яткою Тернополя. Нещодавно для тернопільських журналістів було організовано першу екскурсію до підземного об’єкту.

Катакомбна церква, яка в Тернополі у різні століття виконувала неоднакову функцію – слугувала ліцеєм при жіночому монастирі Йосифіток, тиром та спортзалом у часи радянської влади, на сьогоднішній день потребує переобладнання. Зокрема, варто облаштувати вхід до пам’ятки, адже це дало би можливість проводити у храмі екскурсії для гостей та жителів Тернополя.

Головним нашим завданням є приведення катакомбної церкви в належний стан та включення її в життя міста, адже це є важлива "родзинка" Тернополя. На мою думку, підземний храм – один із чотирьох об’єктів, які мають сакральне значення. До таких пам’яток у Тернополі належать три культові споруди: Архикатедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, Кафедральний собор Різдва Христового та Церква Воздвиження Чесного Хреста. Всі ці об’єкти  включені до Програми збереження культурної спадщини міста, — розповів заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.

Леонід Олексійович наголосив, що, на сьогоднішній день, єдиним входом до катакомбної церкви є двері через прокуратуру . Тільки часте використання цього ходу стає неможливим, тому що прокуратура є важливим режимним державним органом міста.

Довідка: катакомбну церкву знайшли у 2017 році. Дослідники кажуть, що там на початку XX століття стояв монастир французьких сестер-йосифіток. Монахині в ньому навчались французької мови, етикету. Із Катедральним собором монастир з'єднувався підземним ходом.

Під монастирем розташовувалась катакомбна підземна церква. Була вона невелика – 3 м у висоту, 8 м - у довжину й 5 – в ширину. У 1952-му у приміщення монастиря "переселилась" прокуратура. Вхід до підземної церкви було завалено, стіни її – побілено, а приміщення пристосовано під різні потреби. Згодом святиню переобладнали під тир.

 


Напитки та наїдки на будь-який смак, страви національної кухні, сувеніри з натуральних матеріалів, різноманіття вишивок, писанок – головного атрибуту Великодня та немало інших цікавинок привертають увагу жителів міста на Великодньому ярмарку, який почав діяти 4 квітня на Театральній площі.

Святкова торгівля відбувається у 36-ти стилізованих дерев’яних будиночках, де тернополянам пропонують свій товар українські ремісники, господарки, підприємці. Тож тернополяни, які навіть не хочуть нічого купляти, охоче роздивляються писанки, м’які іграшки-сувеніри, вироби з дерева та воску, домашні наливки, пакети з лікувальними травами та інше.

Цьогоріч до Великодніх свят на вулиці справді потеплішало, тож спостерігати за веселощами у вечірню пору тепер може чимало тернополян. Добре, що перед святами люди зможуть весело провести час не тільки у себе вдома, але й на вулицях рідного міста.  Позитивно ставлюсь до того, що в нас діє такий ярмарок, який приваблює око пересічного тернополянина насамперед великим різноманіттям сувенірів, над якими добре попрацювали талановиті майстри. Ось нині я також придбав декілька виробів галицького автентичного народного мистецтва, — розповів гість ярмарку 43-річний тернополянин Владислав (прізвище приховано за бажанням чоловіка).

Варто зазначити, що протягом діяльності ярмарку тернополян також очікує Великодній забіг, спортивні забави для батьків та дітей, бої крашанок та гаївки. Окрім концерту, для жителів і гостей міста звучатиме легка та популярна музика муніципального Галицького камерного оркестру.

Подібний ярмарок відбувається і в сусідньому місті – Львові. Якщо для нашого сусіда такий ярмарок традиційний десятий, то в нас він проводиться вперше. Сподіваємося, що під час заходу львівські та тернопільські підприємці вдало обмінюватимуться досвідом, запозичуючи в колег нові вміння, — розповів заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.

Варто зазначити, що триватиме Великодній ярмарок у Тернополі до 15 квітня та працюватиме з 10.00 до 22.00 години.


Про те, яким транспортом найдешевше мандрувати, які нюанси враховувати при оформлені документів, які речі мандрівникам можуть не знадобитися в дорозі та чимало інших цінних порад отримали тернополяни 3 квітня від затятого мандрівника, спортсмена Олександра Оршака та відомої в Тернополі спортивної тренерки Галини Мацикур.

Під час зустрічі з тернополянами в ресторації «Мамонт» подорожани розповіли людям, чому важливо бути уважним під час підготовки потрібних для мандрів документів та для чого треба перевіряти інформацію про майбутнє місце мандрівки.

— Якщо було підписало угоду про безвізовий режим між Україною та Європейським союзом, то це не дає вам гарантії, що в кожну країну ЄС вас вільно пропустять без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу. Якщо ви слідкуєте у Фейсбуці за новинами, то мабуть читали скандальну інформацію про те, як один чоловік придбав для всієї сім’ї квитки на рейси до острова, проте подорожанин не мав внутрішньої візи до цієї острівної країни. Перед подорожжю мандрівник не звертався по допомогу до агенцій, адже був упевнений, що знає всю потрібну йому інформацію. На сайті інформаційного форуму горе подорожанин прочитав, що та території острівної країни діє безвіза, та коли чоловік приїхав до острова, йому не дозволили там залишитися, — поділилася Галина Мацикур.

Продовжив розмову Олександр Оршак, який наголосив, що людині, яка збирається в мандрівку, потрібно визначитися не тільки з візою, але й треба знати, чи варто оформлювати страховий поліс. За словами хлопця, якщо вам потрібна туристична страховка лише для того, аби пред’явити її контролюючим органам чужої країни, то досить оформити угоду на рік за 250 гривень. Якщо ж вам важливо мати страхування, яке значною мірою відшкодує імовірні проблеми зі здоров’ям, то такий поліс вартуватиме до 2 000 гривень.  

Подорожанин повідомив чимало цікавого і про бюджетні авіакомпанії – лоукостери, які охоплюють своїми рейсами практично всі основні туристичні напрямки. При цьому, вартість квитків на літаки цих компаній дозволяє пасажирам здійснювати закордонні та внутрішні регіональні перельоти з мінімальними дорожніми витратами.

— Лоукост-перевезення вирізняються своєю дешевизною, адже тут можна придбати квитки навіть від 90 центів. Часом перевезення автобусом буде вдесятеро більше коштувати, аніж один такий переліт. Пам’ятаю з моєї останньої поїздки, що квитки з Варшави до Пальми-де-Мальорки обійшлись мені у 12 євро, а з Пальми до Барселони – 6,99 євро. Серед людей поширено міфи про те, що авіакомпанії-лоукостери займаються благодійністю – час від часу дарують квитки на певні рейси. Це не так, тому що лоукост – це вдало продумана модель авіакомпаній, яка насправді дозволяє заробляти немало грошей. Через ці авіалінії їздить дуже багато пасажирів, навіть більше, аніж через регулярні авіакомпанії,розповів Олександр Оршак.

Мандрівник додав, що незначна вартість квитків на лоукост-перевезення пов’язана саме завдяки відмові авіаліній від автоматичного включення в ціну квитків низки додаткових опцій – харчування на борту, провезення додаткового багажу, трансферів та деяких інших послуг, які пасажирам літака не завжди і потрібні.

Фото з вільних джерел


Бурхлива історія України спричинила появу на теренах нинішньої Тернопільщини величезної кількості пам’яток фортифікаційної архітектури. Замки, палаци, фортеці – окам’яніла історія, яка несе в собі неймовірно велику наукову та духовну цінність. Здобич для істориків, цікавинка для туристів і виняткової смакоти духовна пожива для нації.

Міцні фортеці, гострі башти, що впираються в небо, урочисті арки, вузькі гвинтові сходи – ось такими величними та непорушними були замки Тернопільщини століттями тому в часи своєї могутності. Якщо споглядати на укріплення зараз – ті ж вежі, арки, бастіони, попри сліди впливу на камінь природніх та людських руйнувань, досі не втратили владно-могутнього вигляду.

Стіни міцних укріплень не раз завойовували ворожі племена: по них гатили таранами, камінням, по них стріляли, осягали їхню височину, аби потім упасти без духу чи підкорити мури. Не раз було, що на перший погляд міцні фортифікації Тернопільщини завойовники зносили ущент, та через певний час волелюбні пращури знову зводили укріплення. А не один замок сучасні умільці по камінцях збирали, аби відтворити не так саму споруду – свідка славної історії краю, як укотре нагадати нащадкам події трагічно-героїчної минувшини. Тож не так вітрами, дощами, сонцем, вологою замки биті, як дужими руками, котрі не втомлювалися йти на нові й нові навали.

Теребовлянський замок

Важливо, що тернопільські фортифікації використовувалися не тільки за призначенням. У не кращі часи фортифікаційних пам’яток у глибинах кам’яних зведень роками розміщувалися канцелярії, суди, резиденції, господарські будівлі, митні пости, а часом перебували гарнізони і навіть квартири НКВД. З відходом епохи Середньовіччя поступово йде у вічність слава та велич замків, їх володарів і завойовників.

З висоти пташиного польоту історії можемо спостерігати, скільки осипань, перемурувань під впливом людської байдужості чи невігластва (вже оминаючи природні процеси руйнування) зазнає камінь до того часу, як українці почнуть цінувати свої пам’ятки та хоча б частково убезпечать їх від активного й пасивного нищення.

Попри те, що сьогодні на Тернопільщині лише менша частина замків і фортець перебуває у задовільному стані, ми все ж маємо чимало об’єктів наукового вивчення та культурно-пізнавального туризму. А серед історико-архітектурних пам'яток є зразки збудувань як національного, так і місцевого значення. Архiтектурно-мiстобудiвна спадщина Тернопільщини представлена замками XIV — XVII століть.

Результат пошуку зображень за запитом "збаразький замок"

Збаразький замок

Чого вартий лише Збаразький замок – серце Національного заповідника «Замки Тернопілля», який об’єднує 11 стародавніх споруд. Він майже два століття був надійним оборонним укріпленням, а після руйнувань відбудовувався 20 років. А як не згадати про Вишневецький замок – родове гніздо першого засновника Запорізької Січі. А скільки руйнувань зазнав протягом століть Теребовлянський замок, порахувати важко. Нещадними були загарбники й до Золотопотіцького замку. В період Першої світової війни більшовики розграбували споруду аж до сірників і килимів.

Бережанський замок

Про чимало фактів грабунків, змов, катувань, тягар яких відчули на собі непохитні фортифікації, ми вже ніколи не дізнаємося. Про них пам’ятають лише мовчазні стіни, які застигло охороняють історичні кордони Тернопільщини. Лише побувавши за мурами цих незбагненних накопичувачів старовини, можна відчути на собі той дух таємниці, яка причаїлася в кутках укріплень.

Результат пошуку зображень за запитом "вишнівець"

Вишнівецький палац

А нині споруди, які свого часу відігравали вагому роль в обороні краю, несуть із собою не тільки дух таємниці. Пов'язані з людськими долями, родинами, оповиті переказами, вони дарують нам відчуття романтики, малюють в уяві образи минулого. Тож зараз залишається лише сподіватися, що з роками замки Тернопільщини, завдяки поміркованій політиці нашої влади, не стануть такими ж утраченими пам’ятками, якими стали окремі спогади про події, що відбувалися на теренах нашого краю.

 

Фото з відкритих джерел


У Вербну неділю, яку українці традиційно святкують 1 квітня, дощ та холод не примусив тернополян сидіти вдома. В цей день біля стін Архикатедрального собору після святкової літургії зібралося більше сотні тернополян, аби освятити гілки верби – найпершу весняну зелень, символ пробудження природи та прихід весни.

Якщо більшість тернополян вже наперед запаслися вербовими оберемками – придбаними чи нарваними неподалік власних обійсть, то деякі люди докуповували букети з лози у продавців біля храму. А торговці, для яких одне із дванадцяти головних християнських свят було також і робочим днем, пропонували людям різноманіття «гусят» – від кількох обмотаних яскравою стрічкою гілочок до розкішного оздоблення.

Перед безпосередньою церемонією освячення біля Катедри, як і минулоріч, було чимало тернопільського люду. Навіть дощова погода не злякала дорослих та маленьких вірян, які з душевним трепетом і радістю на обличчі тримали вербове галуззя. В ці хвилини загальна атмосфера піднесення та відчуття великого свята панувала біля храму.


Дві незвичайні скриньки синього та рожевого кольорів з’явилися 30 березня у гематологічному відділенні Тернопільської міської дитячої клінічної лікарні. Це – «Скриньки мужності», з яких кожен маленький пацієнт лікарні, після проходження болісних медпроцедур, зможе видобути подарунок-сюрприз.

Такі ящички – заохочення до болючих маніпуляцій розмістили в тернопільській лікарні волонтери благодійного фонду «Я Майбутнє України» для того, аби зменшити в дітей страх перед складними процедурами та полегшити малечі нелегкий період лікування.

— Кожна скринька має невеличкий отвір, через який маленькі пацієнти, повернувшись з непростої медпроцедури, зможуть нагородити себе за хоробрість та витягнути наосліп дарунок. Це може бути маленький блокнотик, пачка пластиліну, невеличка іграшка та інше. В дітей з’являється досить вагомий стимул не плакати та терпиміше переносити біль, якщо перед маніпуляцією малечі розкажуть про майбутню винагороду. Ми розмістили «Скриньки мужності» саме в гематологічному відділенні тому, що тут лежать дітки із важчими недугами та яким доводиться проходити мабуть що найскладніші процедури. До того ж, не один пацієнт з цього відділу вже тривалий час перебуває у стінах лікарні. Наприклад, коли ми приїхали до закладу, то познайомилися з маленьким Дмитриком, який був дуже сумним. «Книжкова аптечка», яку ми встановили раніше, хлопчика не потішила, бо той не дуже любить читати. А коли дитині запропонували витягнути щось цікаве зі скриньки, у малечі з’явилась на обличчі усмішка, — розповіла прес-секретарка БФ «Я Майбутнє України» Катерина Коломієць.

Пані Катерина додала, що подарунки для скриньок пожертвували небайдужі люди, які також вболівають за маленьких українських пацієнтів. Якщо в ящичках скінчаться призи для дітей, волонтери через Нову пошту надішлють до лікарні нову партію подарунків.

Про чудову ініціативу волонтерів та вагому потребу розміщення «Скриньок мужності» в лікарнях не тільки Тернополя, але й інших міст України, розповіла завідувачка гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої клінічної лікарні Людмила Рудько.

— В нас лікуються дітки, які мають онко-гематологічні захворювання, зокрема гострий лейкоз. Малечі тут навіть проводять як спінальні, так і люмбальні пункції із введенням в організм хіміопрепаратів. Звичайно, кожен пацієнт переживає, як пройде ця процедура. Тому буде чудово, якщо дитина за свої хвилювання буде нагороджена невеличким подаруночком, — розповіла Людмила Ярославівна.


Сторінка 27 із 29

СОЦІУМ

19.04.2024 soroka
Із фестивалю у Сочі на псевдовибори у Луганськ: пропагандистські контрасти для іноземної молоді
У березні російське Сочі приймало Всесвітній фестиваль молоді. І поки тисячі його учасників проводили час…

Подорож вихідного дня

15.10.2021 soroka
Монастирок на Тернопільщині притягує і мандрівників, і пересічних людей, і глибоко віруючих
Монастирок – маленьке село в Борщівському районі, розташоване у надзвичайно мальовничій місцевості поблизу Касперівського каньйону.…

Місто в кадрі

DSC_3820.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.