Для життєдіяльності суспільства умови виконання та відбування кримінальних покарань завжди були і залишаються одними з найвразливіших, оскільки основним їх змістом є застосування примусу, що призводить до значних обмежень прав і свобод людини та громадянина.

З прийняттям у 1996 році Конституції України було значно розширено перелік конституційних прав і свобод громадян, в тому числі і тих, що стосуються захисту прав та інтересів ув’язнених, зокрема це право кожного направляти письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, які зобов’язані розглядати ці звернення, вживати відповідних заходів реагування і надавати людині обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, право на судовий захист, право на належне медичне забезпечення, право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності установ і органів виконання покарань та їх посадових осіб і таких прав є ще чи мало. Усі вони разом, і кожне зокрема є однією із найважливіших складових правового статусу засуджених й безпосередньо випливають з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя та здоров’я, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Крім Конституції України права ув’язнених визначаються та закріплюються значною кількістю правових документів, як на національному так і на міжнародному рівні. Проте, нажаль, як свідчить практика, не всі права засуджених дотримуються повною мірою, не всі правові акти відповідають міжнародним стандартам, інколи навіть виникають внутрішні колізії, які суперечать Основному закону держави та міжнародному праву. Саме тому, безсумнівною залишається необхідність дотримання конституційно закріплених свобод та фактичне забезпечення дотримання задекларованих прав ув'язнених у місцях позбавлення волі, і це можливе у разі нагляду і контролю з боку держави та громадського контролю, в тому числі і шляхом використання можливостей спостережних комісій та підвищення ефективності їх діяльності в сфері захисту прав і законних інтересів ув’язнених.

Одним з виключно важливих, ключо­вих елементів успішної реалізації конституційно закріплених прав ув’язнених є до­сягнення певного рівня узгодженості укра­їнського законодавства із правом Ради Єв­ропи, перш за все, під кутом зору приве­дення української системи захисту прав людини за формою і змістом до загально­визнаних європейських стандартів.

Перший заступник начальника управління,

представник Урядового уповноваженого у

справах Європейського суду з прав людини

у Тернопільській області                                                                              Т.В. Вовк