Катерина Шаблій

Катерина Шаблій

Мешканець Тернопільщини Андрій Вакуц був учасником війни на Сході, пішов на передову добровольцем. Почесному краянину, який брав участь у багатьох збройних конфліктах на сході України, у Тернополі в День захисника України урочисто вручили орден «Лицарський Хрест Добровольця».

Андрій Вакуц проживає у Теребовлі на Тернопільщині. Народився захисник у 1992 році. Навчався у місцевій школі, потім закінчив Тернопільське вище професійне училище № 4 імені Михайла Паращука.

Коли агресія РФ сколихнула українців і перші добровольчі батальйони вирушили на Схід країни, Андрій приєднався до сих патріотів. Вирушив на війну добровольцем у 6-й резервній сотні ДУК «Правий сектор». А пішов в АТО таємно від батьків, бо розумів, як тяжко рідним буде відпускати його на війну з мирної сторони.

На передовій отримав позивний «Либа». Разом із побратимами пройшов бої по всіх напрямках Луганська та Донецька. Оборонялися, наступали та завдяки  спільному героїзму, згуртованості зупиняли, ламали плани ворога.

Під час нагородження Андрію Вакуцу вручив «Лицарський Хрест Добровольця» голова громадської організації “Всеукраїнське об’єднання Учасників АТО Галичини”, сержант запасу Володимир Свистун.  Сержант зазначив, що українці – сильний та непереможний народ. І ми повинні бути горді, що серед  нас – ті, хто в різні часи стояв на сторожі наших земель та й зараз, будучи на позиціях, дає нам мирне небо.

—  Під час боїв у 2015 році за стратегічні широкінські висоти сили захисників були підкріплені насамперед добровольцями. Без добровольців ми би нічого не змогли. Вони були тими головними боєздатними військовими підрозділами в Україні, які протистояли ворогу в найзапекліших боях. За це їм дяка, — наголосив Володимир Свистун.

На церемонії нагородження подякував за жертовність побратимів-патріотів, а в першу чергу висловив дяку своїм батькам Андрій Вакуц. «Борітеся, поборете!», —  з такими словами зійшов зі сцени з Лицарським Хрестом нагороджений патріот.


Одним із добровольців, яких прижиттєво у Тернополі урочисто відзначили орденами «Лицарський хрест добровольця», був захисник Павло Тарасенко.

Доброволець народився 12 липня 1991 року. Прадід Павла Тарасенка Дмитро Негрич був членом ОУН, засновником і командиром «Березівської» сотня УПА, мав псевдо «Мороз».  Героїчний предок Павла сповідував шлях боротьби багатьох підпільних революційних організацій, які ставили за мету звільнення рідної держави від іноземного панування.  

Якщо прадід колись боровся за свободу проти радянської влади, яка захопила абсолютну більшість української території, то хлопцю через століття випало продовжити сю боротьбу. Спершу Павло навчався у ЗОШ №9, потім закінчив ТНПУ ім.. В. Гнатюка за спеціальністю туризм, а на початку АТО пройшов строкову службу у 4-му полку Нацгвардії України у Павлограді. Після демобілізації з 2016 року відбував ротації у 2-й окремій тактичній групі ДУК «Правий сектор».

Будучи добровольцем, Павло Тарасенко поповнив доблесну когорту військових, які брали участь у бойових діях у районі сіл Опитне, Водяне, міст Мар’їнка, Авдіївка. Чоловік одружений та разом із дружиною Анною виховує доньку Дарину.

Раніше патріота, який пішов захищати Вітчизну добровольцем, вже нагороджували відзнакою «Боєць/ветеран» ДУК ПС. Серед нагороджених Павло Тарасенко був і коли в Тернополі 14 жовтня захисників відзначали орденами «Лицарський Хрест Добровольця». 

Як наголосив тернопільський доброволець під час під час нагородження, саме згуртованість допоможе українцям вистояти перед сучасними викликами та загрозами.

—  Звичайно, зараз прикро, що не зміг узяти участь в антитерористичній операції від 2014 року та бути на передовій від початку російсько-української війни. Все ж дякую усім, хто чекав та підтримував, хто був зі мною поруч, коли я вирушив на свою першу бойову ротацію. Радію, що знаходяться ті патріоти, які  сформували згуртовану частину суспільно активних громадян. Вірю, що наша боротьба – не марна. Перемога буде за нами, — звернувся Павло Тарасенко.

А нагороджував тернопільського захисника незламний у силі та дусі Олександр Сеньовський – колишній боєць 1-ї роти, 3 взводу 128-ї гірсько-штурмової бригади.

—  Вдячний чоловікам та жінкам, які  не побоялися вийти на захист своєї землі. Вдячний тим, хто не шкодуючи сил і життя, продовжує боротися за нашу незалежність. Слава Героям! — наголосив Олександр Сеньовський. 


Захисник Дмитро Іващенко був серед тих, хто одні із перших відчули відповідальність і стали на захист держави, у складний час мужньо чинили опір ворогу. Саме тому в Тернополі цього патріота відзначили орденом «Лицарський хрест добровольця».

Дмитро Іващенко народився 20 червня 1989 року у столиці України. Батько – фотограф, мати – мікробіолог, а хлопець обрав фах політолога. Навчався у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. 

Як і багато інших хлопців, які згодом вступили до лав добровольців, пройшов Революцію Гідності. Патріотичний дух закликав Дмитра бути поруч із тими нескореними, волонтерами, яких згуртувала любов до України. Бути поруч з тими, хто стояв, будував барикади чи ділився – власними коштами, необхідним одягом, харчами, люб’язністю. Там таких, як Дмитро, були сотні. Які не могли сидіти, коли десятки людей було жорстоко побито, вбито в результаті наступу силовиків.  

А після днів Гідності й свободи почав наступати агресор, почалася війна. І знову внутрішній голос говорив Дмитру, мовляв, хто, як не ми, український народ, станемо на захист. Як сидіти, коли хтось гине, кров проливає. Щось всередині нуртувало, спонукало – сумління, мрії, злість. Гідність не дозволяла сидіти, бо скласти руки означало погодитися на приниження, дати ворогу загарбати Україну. І ось Дмитро Іващенко – серед добровольців. Воював із побратимами у Мар’їнці, Авдіївці, Шахті „Бутовка-Донецька“, Пісках, Донецькому аеропорту, Водяному, Опитному.

У 2014-му чоловіка призначили рядовим першої роти, а наступного року доброволець – уже командир третьої роти. У 2017-му відбув ротацію в ОТГ Волинь. Отримав відзнаку за оборону Донецького аеропорту.

Як Революція Гідності тоді, так і  війна зараз має продовжуватись до повної перемоги, наголосив під час нагородження орденом «Лицарський хрест добровольця» Дмитро Іващенко.

—  Приємно насамперед, що на церемонію нагородження орденом прийшло чимало людей. Серед присутніх є і побратими, з якими разом служили, наступали, обороняли одні одних в окопах. Дякую за проявлену повагу! Нагороди, які слугують згадками про наші бої – се, звичайно, добре. Та ми маємо розуміти, що боротьба триває і на передовій знаходяться бійці, на передову йтимуть люди. Попереду ще багато праці, нашої боротьби, без якої не матимемо перемоги, — звернувся Дмитро Іващенко.

Доброволець також зауважив, що заслуговують поваги люди, які жертвують малим та великим, щоб у цей складний час українці не просто зберегли те, що сьогодні мають, але й розвинули, збудували міцну державу.


Почесний орден «Лицарський Хрест Добровольця» вручили захиснику України з Тернопільщини,  військовослужбовцю розвідувальної роти Павлу Міщаку.

Народився чоловік 6 червня 1984 року в селищі Березовиця на Тернопільщині. У 1999 році закінчує Острівську ЗОШ I-III ступенів та вступає до Тернопільського державного музичного училища імені Соломії Крушельницької.

Любов до музики гармоніювала із патріотичним духом хлопчини.Так, у часи студентських років долучився до лав громадської спортивно-патріотичної організації «Тризуб» імені Степана Бандери. Разом із Павлом Міщаком в організації перебувало немало свідомих учасників громадського руху, які йшли шляхом послідовної революційної боротьби проти режиму внутрішньої окупації. Керівників «Тризубу» затримували, нав’язували звинувачення, забороняли діяльність на території ворожої Росії, однак патріотичну діяльність організації не вдалося нікому спинити.

Отак гартувався дух вояка на націоналістичних, державницьких ідеях тризубу. Під кінець 2013 року, після нетривалого в’їзду до Франції, чоловік повертається в Україну, а в лютому 2014-го вступає до лав 5-го окремого батальйону ДУК «Правого Сектору». Восени 2016-го, у зв’язку із контузіями, звільнився у запас, а через два роки вже приймав присягу на вірність Батьківщині у лавах Збройних сил України.

Сьогодні доброволець – військовослужбовець розвідувальної роти ВЧ А4267. Захисник добре пам'ятає, як у 2014-му сотні Самооборони Майдану взяли на себе відповідальність за захист Вітчизни. Саме тому й розуміє, якою дорогою ціною дається спокій на мирній стороні.

Вистояти, зберегти державу зможемо, коли збережемо єдність, не зрадимо інтереси Батьківщини – наголосила тернопільська волонтерка Христина Феціца, яка у Тернополі вручала Павлу Міщаку «Лицарський Хрест Добровольця».

—  Споконвіку наші герої боролися за нашу державність, незалежність. Ся боротьба триває і досі. Саме зараз ми об’єдналися у цьому наша сила та перемога. Низький уклін добровольцям, які вболіваючи за долю своєї країни, пішли на передову, і ціною своєї крові та власного життя зупинили сильного агресора, — звернулася волонтерка, вручаючи добровольцю почесний орден.


Мешканець Підволочиська Ільчишин Андрій Богданович (позивний «Святий») 14 жовтня став одним із 20-ти добровольців Тернопільщини, якого нагородили орденом «Лицарський хрест добровольця».

Андрій Ільчишин є добровольцем 131-го окремого розвідувального батальйону. Народився майбутній батько-герой 8 грудня 1971 року. Навчався у ЗОШ № 1 міста Підволочиськ. Вищу освіту здобув у Львові. Був учасником Революції Гідності. На війну пішов рядовим, а повернувся лейтенантом Збройних сил України.

Воював разом із сином та дружиною в одному підрозділі. Пройшов бої у Маріупольському, Луганському, Донецькому напрямках. Одружений та виховує трьох дітей – сина та двох доньок. Наразі працює в «Укртелекомі».

Нагороди: почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За досягнення у військовій службі» ІІ ступеня, почесний нагрудний знак Командувача сухопутних військ ЗСУ «За службу», почесний нагрудний знак президента України «За участь в антитерористичній операції», відзнака 131 ОРБ «Хрест розвідника», почесний знак «За участь у бойових діях УНСО» ІІ ступеня. Окрім цього, медаль «За жертовність і любов до України», почесний знак «Маріуполь. Відстояли – Перемогли», відзнака «Ветеран війни – учасник бойових дій», відзнака «Учасник АТО».

Додамо, що першим із сім’ї Ільчишиних на війну пішов батько Андрій, пізніше до нього приєдналися дружина Олена Ільчишин-Грех, (позивний «Вишня») – понад 2 роки перебування у лавах добровольців та син Андрій Ільчишин, (позивний «Правий») –  понад 3 роки.


Під час церемонії нагородження «Доброволець Тернопільщини», яка відбулася 14 жовтня, орден «Лицарський хрест добровольця» отримав Янзюк Сергій Іванович (позивний «Пумба»).

26-річний захисник України проживає в Тернополі, народився 23 травня 1993 року у Підволочиську. Шкільні роки він провів у спецбудинку. До 3-го класу Сергій Янзюк вчився у місцевій школі, від 3 до 7 класу виховувався у школі-інтернаті для сиріт, 8-9 класи навчався у Тернополі. Здобував освіту в училищі № 9 та Тернопільському національному економічному університеті.

У 2016-2017 роках був у складі підрозділу «Браконьєри» 5-го батальйону української добровольчої армії. Наразі проходить службу в полку «Азов».

«Пумба» брав участь у боях за Іловайськ, Широкіне, Авдіївку.

За свою громадську позицію Сергій Янзюк удостоєний нагород, зокрема, «За службу Україні», «За воїнство і доблесть», «Честь та слава» ІІ ступеня, «За оборонну Авдіївки» («Стояли на смерть» – на звороті – прим. авт.). 


Серед почесних краян, яким вручили орден «Лицарський хрест добровольця» в День зaхисникa Укрaїни, була і мешканка Копичинець на Тернопільщині Марія Двадцята.

Дівчина народилася 25 грудня 1987 року у столиці України. Після закінчення Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №152 з поглибленим вивченням англійської мови пішла працювати. Потім переїхала до Львова. Ще у школі в дівчини прищепилася любов до вивчення мов. Захоплюється Марія і туризмом. Ночі під зоряним небом, відпочинок від буденності, спілкування з природою та мандри миловидними куточками України – се те, що чарує патріотку та дарує наснагу.

Доленосні події під час Революції Гідності спонукали дівчину приєднатися до оборонців Майдану. Спершу була серед достойних українців, які у ці дні три роки виступили за європейський вибір народу, а потім пішла доброволицею на війну. Брала участь у бойових дія в місті Щастя, будучи у лавах тих, хто, попри кулі снайперів, гранати, твердо стояв на позиціях.

Після повернення із війни додому почала займатися розведенням кроликів. Займається також будівництвом. Заміжня.

Як зазначила доброволиця на церемонії нагородження, Подвиг Героїв Майдану, полеглих бійців, їх патріотизм і відданість рідній землі завжди залишатимуться в пам’яті. Українці завше згадуватимуть тих, хто зміг повалити узурпаційний режим та захистити гідність українського народу.

—  Дякую кожному, хто долучається до нашої спільної боротьби: волонтерам, друзям, побратимам… Завдяки вам я відчувала на війні значну підтримку. Переглядаючи тепер світлини із зони бойових дій, із Майдану, я ніби знову занурилася в ті часи, коли гинули наші українці під ворожими руками. Дуже се боляче, коли бачиш, як убивають захисників, які вийшли, бо доля рідної землі їм небайдужа. Спостерігаю, що сьогодні на церемонію нагородження прийшло немало дітей, які є нашим майбутнім. Важливо, що все, що ми робимо для того, аби тут був мир та спокій, робимо насамперед для наших діток. Сподіваюся, що з них виростуть справжні українці, які в майбутньому розбудують нашу державу. Державу без війни. А ми виступили проти чи не найбільшого ворога у світі. Боронитимемо свої позиції надалі. Тому перед тим, як підписати перемир’я з Росією, я закликаю десять разів подумати. Бо звідки ми знаємо, що це не буде саме те перемир’я, через яке потім воюватимуть наші діти, наголосила Марія Двадцята.

Захисниця-доброволиця додала, що не варто шукати компромісів із федерацією-агресором у питанні відведення українських військ, проведення виборів на непідконтрольних територіях Донбасу. Не потрібно допускати здачі національних інтересів.


Радецький Ігор Романович (позивний «Кеп») 14 жовтня був удостоєний ордену «Лицарський хрест добровольця» у рамках першої офіційної церемонії нагородження «Доброволець Тернопільщини».

Захід відбувся у Тернопільському академічному театрі ім. Т. Шевченка за участі добровольців, їхніх родин, організаторів, волонтерів та гостей свята.

Ігор Радецький – доброволець 131-го окремого розвідувального батальйону, проживає в Іспанії. Він народився 14 жовтня 1961 року у селі Великі Бірки.

Пішов добровольцем на війну, брав участь у боях Маріупольського напрямку (Іловайськ, Широкине, Піщевик, Павлово), Луганському напрямку: Катеринівка, Станиця Луганська. Ігор Радецький був у батальйоні «Кривбас» та виносив на собі свого важкопораненого сина Богдана з оточення в Іловайську. Одружений, виховує двох синів, проживає та працює в Іспанії.

Орден «Лицарський хрест добровольця» передали його сину Богдану.

Щодо нагород, то Ігор Радецький удостоєний також: орденом «За мужність» ІІІ ступеня, Хрестом розвідника командування 131-го окремого розвідувального батальйону, нагрудним знаком «Іловайськ 2014», нагрудним знаком «Учасник АТО», почесним знаком «Маріуполь. Відстояли – Перемогли», нагрудним знаком «За жертовність і любов до України».


Феномен добровольства здавна притаманний українцям. Століття тому прадід тернополянина Віктора Ратушного у проводі ОУН боровся задля втілення заповітної мрії про незалежність України, а тепер, у час творення новітньої історії України, сам Віктор пішов воювати проти російського агресора.

Спільно з 16-ма іншими добровольцями Тернопільщини Віктора Ратушного у День захисника України цьогоріч прижиттєво нагородили орденом «Лицарський Хрест Добровольця».

Позивний у Віктора – «Вальтер». Хлопець народився та проживає в Тернополі. Доброволець 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Ще з дитинства Віктор надихався героїзмом та відчайдушністю прадіда Івана, котрий був провідником ОУН на Кіровоградщині. Як згадує родина свого славного предка, у Івана склалося непросте життя, та був чоловік великою людиною – від крайового до професора університету у Глазго – місті на заході Шотландії.

В цей непростий та героїчний час боротьби за власну державу Віктор Ратушний, спільно з сотнями інших патріотів і патріоток, пішов на війну добровольцем. Мав бої у Мар'їнці. Під Донецьком у 2019 році вояк отримав вогнепальне поранення, коли під час евакуації із позиції потрапив зі своєю групою в засідку.

Сьогодні Віктор – керівник книжкового видавництва та підприємець. Одружений, виховує двох доньок. Сповідує чоловік націоналістичні погляди. Як мовиться, в українського націоналіста Велика Ідея в серці, вогонь революційного духа в грудях, міцні й гнучкі м'язи, сталеві нерви, бистрий соколиний зір і слух та твердий п'ястук. 

—  Хоч не кожен може захищати нашу країну зі зброєю в руках, та усякий із нас може по-іншому показати, що вболіває за свою Батьківщину. Так, у кожному вчинку у будь-яку хвилину життя ви покажете обличчя своєї України. Нехай ваші дії будуть не соромом для тих,х то поліг за наше мирне майбутнє. Гідний приклад показуйте і своїм дітям. Аби наші нащадки знали, хто зі зброєю в руках першими протистояли озброєній російській армії, — зазначив Віктор Ратушний на церемонії нагородження.

Як наголосив доброволець, саме завдяки багатьом героїчним представникам української нації – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. 


Під час урочистостей з нагоди вшанування добровольців Тернопільщини орденом «Лицарський хрест добровольця» нагородили 20 захисників України (17 – прижиттєво та 3 – посмертно).

Почесну відзнаку отримав тернопільський студент Гуменюк Володимир Володимирович, який від 18 років воює за нашу державу.

Володимир є добровольцем  ДУК «Правий сектор», його позивний «Історик».

Народився юний боєць у Тернополі 7 серпня 1997 року. Навчався у ЗОШ № 19 та Тернопільському національному технічному університеті ім. Івана Пулюя. На схід відправився потай від рідних. Пройшов бої у Донецькому напрямку: Мар’їнці та Авдіївці.

– Хочу попросити лише одне: не дати плюнути в лиця живим і на могили мертвих, – зауважив під час нагородження Володимир Гуменюк.

Зазначимо, що хлопець – неодружений, зараз Володимир Гуменюк продовжує навчання та живе мирним життям, проте у разі необхідності готовий знову піти у «гарячу точку», аби захистити свою державу.


Сторінка 8 із 202

СОЦІУМ

11.12.2019 soroka
«Поки ми не відновимо свої сили, нам потрібна стіна на Донбасі», – Михайло Головко
Помічник президента України Володимира Зеленського Андрій Єрмак 5 грудня сказав, що Київ може погодитися на…

Подорож вихідного дня

15.11.2019 Анна Семенків
Видовищний Тернопіль побачили з кілометрової висоти (фото)
Попросились, щоби із нами розділили своє чергове здіймання над землею люди, яким доступна широта неба,…

Місто в кадрі

DSC_3776.jpg

Наші_контакти

Про_нас

Інформаційно-аналітичний портал «СОРОКА» з 2013 року висвітлює життя Тернополя та області, розповідає актуальні новини, зачіпає проблемні теми та знайомить з цікавими краянами.