Кременецькі гречані вареники планують внести до нематеріальної культурної спадщини України.

У одному з ресторанів Кременця процес приготування фіксували, аби долучити страву до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Згодом їх планують передати до включення у національний перелік.

Перша згадка про кременецькі гречані вареники прослідковується ще до Першої світової війни, про це розповідає Директор Кременецького краєзнавчого музею Андрій Левчук. Він займається їх популяризацією близько 17 років.

– Це улюблена страва мого батька 1943 року народження. З 2006 року я популяризую цю наїдку. На сьогодні саме ці вареники рідко де зустрічаються. В основному це Кременеччина і ще декілька сіл. Сьогодні їх можна побачити у меню наших місцевих закладів, – розповідає Андрій Левенець. – В моїй родині ці вареники завжди були пов'язані з якимось святковими подіями. Їх готували на дні народження або релігійні свята, коли збиралася вся родина. Батько завжди просив маму приготувати ці вареники до святкового столу.

Вареники перед представниками обласної комісії з нематеріальної культурної спадщини та журналістами ліпили Олена Доротюк та Любов Беркута.

Господині розповідають, що варяться такі вареники довше, ніж звичайні, бо вони більші за розміром.

– Для цих варених нам знадобиться 800 грамів гречаного борошна та 200 грамів пшеничного, кисломолочний сир, олія, сіль, яйця, сало свиняче, щоб приготувати шкварки і вода – холодна та кип’яток. Гаряча потрібна, щоб гречане борошно зліпилося до купи, – пояснюють господині. – Саме тісто потрібно вимішувати принаймні 5 хвилин, щоб воно було еластичне та м’яке. Тісто для цих вареників замішуємо лише вручну.

У національному переліку наразі є 69 елементів нематеріальної культурної спадщини, серед яких 2 з Тернопільщини. Це борщівська народна вишивка 

 та обряд засівання конем з села Вістря Чортківського району.

Зараз в області на інвентаризації 6 елементів нематеріальної культурної спадщини. Одним з них є кременецькі гречані вареники, говорить директорка департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації Світлана Байталюк.

 – Інвентаризація починається з вивчення життєздатності елемента: спілкування з носіями, фіксація аудіо, відео та письмових свідчень про нього та його не менше трьох поколінь життєздатності. Формується досить об'ємна облікова картка, яка нагадує наукову роботу. Дуже детально треба все опрацювати тим більше якщо ми сподіваємося, що це все буде внесено до світової спадщини ЮНЕСКО, – говорить Світлана Байталюк. – Віримо, що наші вареники, вишивка та інші обряди, які ми подаємо, дійдуть до світової скарбниці.